Кожна бригада працює на двох операційних столах, періодично роз’єднуючись на дві групи, що збільшує пропускну здатність операційної. Доки оперують ураженого на одному столі, на другому до операції готують наступного. Один з хірургів завершує найбільш відповідальну частину операції на одному столі та переходить до підготовленого для операції ураженого на другому столі.

Одна операційна сестра постійно знаходиться біля стола зі стерильними інструментами. Друга - розподіляє інструменти за столиками, підносить їх до операційних столів, готує медикаменти для обох бригад. Одна медична сестра збирає хірургічні інструменти, які вже використали, готує їх до стерилізації. Друга - готує уражених до операції, знімає пов'язки, розміщує уражених в потрібне положення і після операцій накладає пов'язки. Фельдшер виконує обов'язки щодо переливання крові і кровозамінних розчинів.

Більшість операцій виконують під наркозом, який забезпечують дві сестри-анестезіологи під контролем лікарів-анестезіологів. Останні працюють з восьмигодинним відпочинком щодобово.

В операційній ведеться операційний журнал, в якому реєстратор під диктовку хірурга описує операцію. Такі ж дані він заносить і в історію хвороби на кожного прооперованого.

Реанімаційна палата для уражених. Призначена для виведення уражених із стану шоку шляхом проведення комплексу протишокових заходів, підготовки уражених до операції і тимчасової госпіталізації уражених до виведення їх із шоку. Роботу реанімаційної палати забезпечують два реаніматологи, фельдшер, три медичні сестри, три медичні сестри-анестезіологи та санітар, а також ланка санітарів-носіїв з КВ.

Реанімаційна палата обладнується польовими ліжками з матрацами та білизною. Головні кінці ліжок спущені. Будь - якої пори року в палаті слід підтримувати рівномірну температуру 200 - 220 С.

У реанімаційній палаті проводять диференційну діагностику шоку, встановлюють ступінь його тяжкості та визначають найбільш раціональні методи протишокової терапії. Для цього виконують складні лікувально-діагностичні маніпуляції і операції (лапароцентез, торакоцентез, трахеотомія, пункція і катетеризація підключичної вени), що допомагає уточнити показання для оперативного втручання.

Відносно уражених, які потребують операції, вирішується питання про найбільш доцільний метод знеболювання, яке може починатися в цій палаті з наступною доставкою ураженого під наркозом в операційну.

При наявності у уражених ознак внутрішньої кровотечі протишокові заходи їм не проводять. Таких уражених терміново беруть на операційний стіл і виконують невідкладну операцію, яка в такому випадку є найбільш ефективним протишоковим заходом.

Здебільшого травматичний шок є протипоказанням для оперативного втручання. Для виведення уражених із шокового стану здійснюють інтенсивну комплексну терапію (переливання крові і кровозамінних розчинів, вводять знеболюючі засоби, серцево-судинні ліки, дихальні аналептики, осмодіуретики, гормональні препарати та ін.), спрямовану на компенсацію крововтрати і підвищення артеріального тиску, на боротьбу з пригніченням центральної нервової системи, серцево-судинної системи тощо.

За проведення інфузійної терапії відповідає фельдшер. Лікарі та медичний персонал працюють змінами за 16-годинним графіком. Тривалість виведення одного ураженого з шоку від 6 до 12 год.

За результатом аналізу структури СВ за станом тяжкості після виведення з шоку до 83,0% уражених можуть бути направлені в операційну, біля 17,0% - потребувати допомоги у перев'язочній і до 1,0% - деякий час можуть бути нетранспортабельні і потребувати госпіталізації в терапевтичному відділенні.

Палата інтенсивної терапії (ПІТ) для опікових призначена для тимчасової госпіталізації опікових, які знаходяться в шоковому стані, до виведення їх з нього шляхом проведення комплексу протишокових заходів.

Організує протишокову терапію для опікових лікар-реаніматолог. Для виконання лікарських заходів інтенсивної терапії в палаті одночасно працюють медична сестра і медична сестра-анестезіолог, а також санітар. Взагалі за протишоковою палатою для попечених закріплені фельдшер, дві медичні сестри, три медичні сестри-анестезіологи і санінструктор. Фельдшер відповідає за проведення трансфузійної терапії. Для догляду за опіковими можна залучати пацієнтів з КВ.

Для вирішення питання відносно оперативного втручання залучають хірургів з перев'язочної або операційної.

За даними літератури та проведеним аналізом структури СВ від звичайної зброї серед опікових опіковий шок може зустрічатися у 25,0-30,0% випадків. Тривалість виведення опікового з шоку 48-72 год.

Лікар-реаніматолог здійснює диференційну діагностику шоку, встановлює ступінь його тяжкості та визначає найбільш доцільні методи протишокової терапії. Під час лікування він також періодично контролює стан постраждалого.

Фельдшер обов'язково веде книгу обліку переливання крові і кровозамінних розчинів.

Для виведення опікового з шоку здійснюють комплекс заходів: знеболювання за допомогою аналгетиків, транквілізаторів, різних новокаїнових блокад; переливання плазми, крові, плазмозамінників, головним чином, низькомолекулярних декстринів, так званих, протишокових та інших кристалоїдних розчинів у якомога ранні терміни; інгаляції кисню; введення снотворних і наркотичних засобів, серцевих і дихальних аналептиків, вазопресорних речовин, а також антигістамінних засобів, глюкокортикоідів та вітамінів. В основному, терапія спрямована на боротьбу із токсемією та зневодненням.

Палата інтенсивної терапії для нетранспортабельних призначена для тимчасового догляду післяопераційних пацієнтів і нетранспортабельних уражених, їх лікування і профілактики ускладнень, підготовки уражених до подальшої евакуації після виведення їх з нетранспортабельного стану. Сюди надходять пацієнти з операційної, з реанімаційної для уражених і з перев'язочної для уражених середньої тяжкості.

У палаті працюють лікар-терапевт, п'ять медичних сестер, три з яких - анестезисти, два санітари, один з них - з КВ.

Лікування тимчасово нетранспортабельних уражених організується з урахуванням надання необхідних лікувальних заходів у повному обсязі. Основну увагу медичний персонал звертає на профілактику та лікування післяопераційних ускладнень: гнійної інфекції, порушень дихання, кровообігу, обмінних процесів і виділення. Досягається інтенсивне лікування адекватним застосуванням тривалої штучної вентиляції легень, інфузійною та трансфузійною терапією, знеболюванням, антибактеріальною, гормональною та іншою традиційною терапією.

Якщо необхідно у палаті працюють хірург або анестезіолог. Повторні перев'язки виконують у перев'язочній для уражених середньої тяжкості.

У палаті встановлюють польові ліжка з білизною