аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з

первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу

фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Види аудиторських доказів. Зміст аудиторських доказів залежить від

способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалежну

процедуру виявлення стану об’єкта контролю, в результаті чого отримує

об’єктивну і повну його характеристику (прямі докази). В інших випадках він

використовує данні внутрішнього контролю, інформацію, отриману від

адміністрації або третіх осіб (постачальників, покупців та ін.). при цьому

аудитор отримує другорядні докази про стан об’єктів контролю, до яких він

25.

повинен відноситись з обережністю, так як на практиці виявляються факти, що

спростовують достовірність другорядних доказів. Ознайомлення з матеріалами

попередніх перевірок і результатами проведення внутрішньогосподарського

контролю є другорядним доказом правильності ведення БО і достовірності

даних бухгалтерської звітності.

При одержанні аудиторських доказів шляхом впровадження тестів систем

контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність

аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику

невідповідності внутрішнього контролю.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання -

внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером

існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність

аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти

оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад,

підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що

отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства,

яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем

обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані

безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші,

ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у

формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з

різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один

одному. При неможливості одержання достатніх належних аудиторських

доказів аудитор має висловити позитивний висновок з застереженнями або

негативний висновок.

71. заг принципи створення Спілку аудиторів України

Аудитори України мають право об'єднатися в громадську організацію

за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог

цього Закону та інших законів України. Спілка аудиторів України повинна

мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх

колективів. Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при

наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки.

Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.

9. Види аудиторських висновків

26.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним,

або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність

підприємства.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку

аудитора виконано наступні умови: 1) аудитор отримав всю інформацію й

пояснення, необхідні для цілей аудиту; 2) надана інформація достатня для

відображення реального стану справ на підприємстві; 3) є адекватні і

достовірні дані з усіх суттєвих питань; 4) фінансова документація

підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою

бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського

законодавства; 5) фінансова звітність складена на основі

дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

6) фінансова звітність складена належним чином за формою,

затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності

підприємства.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні

фундаментальної непевності і незгоди. Існують основні причини

фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської

роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну

інформацію й пояснення).

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку

проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності

фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна

незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та

звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення

або здійснення операцій та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови

від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить

від рівня непевності або

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який

відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин

його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в

окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює

негативний висновок або дає відмову від аудиторського

висновку

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він

27.

говорить про неможливість на підставі наведених аргументів

сформулювати висновок про

Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода) "... Під час

проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається

перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до

аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку.

Проте зазначені невідповідності

мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують

загальний фінансовий стан підприємства.

Негативний аудиторський висновок “У результаті проведення аудиту

встановлено, що за звітний період підприємством були допущені

суттєві порушення і

перекручення (дається перелік порушень,

47. Етапи пров-ня а-ту з підзв. особами

Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними

особами належить перевірці цільового призначення та правомірності

витрачання ними коштів.