Результатами контролю обліку операцій банку з цінними паперами.

Далі аудитор вивчає рівень контролю якості операцій з такими найважливішими видами цінних паперів:

1.ощадні (депозитні) сертифікати, які бувають іменні та на пред’явника ;

2.фінансові векселі;

3.облігації;

4.акції;

Треба оцінити інформацію щодо наявності у банку іменних та на пред’явника ощадних (депозитних) сертифікатів Що стосується ощадного(депозитного) сертифіката, треба пересвідчитись, що його бланк має кілька ступенів захисту, потрібно до грошових знаків.

Перевіряючи векселі, необхідно:

1.отримати дані щодо вексельного портфеля станом на момент перевірки;

18.

2.переконатись, що банком проводиться амортизація дисконту за векселем, який міститься у портфелі банку, наприкінці кожного місяця

Окремо слід приділити увагу процедурі передання векселів на зберігання

За наявності у банку операцій з доміцильованих векселів аудитор звертає увагу на таке:

Зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на лицьовому боці векселя і підпис платника

Чи оплачує банк векселі лише у тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або має на своєму розрахунковому рахунку суму коштів, достатньо для оплати векселів.

При здійсненні банком операцій з купівлі \ продажу векселів перевіряється, чи проводиться аналітичний облік за рахунками на особистих рахунках для обліку оборотів і залишків, прийнятих до обліку векселів, заборгованості за виданим коштам у розрізі векселедержателя і векселедавцями у межах дозволеного їм кредиту, а також для контролю за строками і своєчасністю погашення векселів.

Під час перевірки операцій з урахуванням векселів контролюється:

1.чи встановлюється банком певні вимоги до пред’явників та до самих векселів;

2.чи встановлюється банком значення нижче векселів після ґрунтовного аналізу та чи усвідомлюють ризик, який може виникнути, при їх урахуванні (неакцептованих перевідних векселів, крім переказних векселів зі строком платежу за пред’явленням або в такий-то час від пред’явлення, коли строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);

19.

3. векселі зі строком платежу за пред’явленням, якщо не визначений строк для пред’явлення;

4.векселі, надані юридичним особам, векселі яких опротестувалися за останній рік;

5. неавальовані векселі;

6. недоміцильовані векселі;

7. векселі зі строком платежу більше трьох місяців від моменту врахування;

8. векселі векселедержателів, розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому банку.

У процесі перевірки необхідно визначити, виходячи з цього розраховується ставка врахування за векселем, чи враховується під час розрахунку ставки такі моменти:

1.мінімальний рівень процентної ставки врахування, яка встановлюється керівництвом банку;

2.рівень ризику, пов’язаний з цією операцією;

3.кон’юнктура ринку капіталів;

4.строковість векселя ;

5.кількість передатних написів;

6.наявність поручительства (авалю)

Аудитор установлює, чи мають векселі, які враховуються, не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселодержателя (чим більша кількість передатних написів, тим надійніший вважається вексель), а також чи проводять спеціалісти банку під час вирішення питань про врахування векселів юридичну експертизу документів, яка передбачає перевірку:

Достовірність вексельного бланка;

Правильність заповнення всіх реквізитів у векселі згідно з Положенням про преказний та простий вексель;

20

Чи оцінюється кредитоспроможність пред’явника та інших відповідальних за векселем осіб;

Чи підписаний передатний напис керівником і головним бухгалтером юридичної особи – індосанта і завірений печаткою;

Чи організовує банк ведення хронологічних, системних записів і контроль за строками настання платежів за векселями і пред’явлення їх до

опротестування.

Перевіряючи операції з авалюванням векселів, слід з’ясувати, чи мають місце у банку випадки авалю за зазначеними нижче векселями та чи усвідомлює банк ризик, який притаманний указаним операціям:

зі строком платежу за пред’явленням або строком більше шести місяців від моменту пре’явлення;

з юридичними особами, векселі яких опротестовувалися протягом останнього року або мають прострочену заборгованість за наданими кредитами;

з юридичними особами, до яких банком були застосовані штрафні санкції, а також розрахунковий рахунок яких відкрито в іншому банку.

Банк може пручитись за вексельне зобов’язання підприємства. У цьому випадку здійснюється контроль за розрахунковим рахунком підприємства. Банк повинен не допустити закриття розрахункового рахунка та за тиждень до дати за векселями і протягом трьох календарних днів з моменту настання строку платежу не допустити залишків коштів за рахунками менше, ніж необхідно для погашення векселя (крім випадків обо’язкових платежів у бюджет)

21.

5. Аудиторська діяльність

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне

забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит)

та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись

у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз,

консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування,

аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів

економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних

та юридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності

оподатковується згідно з чинним законодавством.

3.Програми аудиту (ПА)

ПА включає розробку конкретних задач, заходів і процедур для кожного

об’єкта А і виду робіт:

1 етап – А оцінка організації і стану б/о, внутрішнього А. Об’єкти А на

даному етапі: наявність установчих документів, реальність балансових даних,

вибіркова перевірка бух даних, аудит висновок за минулий період,

організація внутр контролю.

2 етап – А перевірка фінансово-виробничої діял-ті. Об’єкти: установчі

документи, формування та зміни статутного капіталу, наявність і

використання кредитних ресурсів; грошові кошти, ОЗ і НМА; матеріальні

запаси; розрахунки; виробничі витрати, дохід, фін результати.

3 етап – консультаційні послуги і рекомендації по виправленню недоліків,

звіт аудитора.

4. Ауд ризик та його суть

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання

є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта. Про це можна судити

навіть з того, що аудиторському ризику приділяється в шести діючих

національних нормативах аудиту, які затверджені АПУ.

Т.ч. аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором

достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці