Таким чином, професія аудитора виникла після глибокої економічної кризи і ме-тою її створення було виконання визначених функцій захисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економіки країни в цілому.

4.1.2 Аудит в сучасному вигляді

В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Auditor) – це особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. В перекладі з латини це слово означає слухач.

Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевірки фінансово-господарських документів - консультаційного, принципово-доброзичливого, а також знанням не тільки бухгалтерського обліку і звітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово - виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективи розвитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом - незалежний експерт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі як підприємець, може здійснювати свою діяльність від незалежної аудиторської фірми (юридичної особи), що має ліцензію на фірму. При цьому сам аудитор повинен мати особисту ліцензію, обов’язково кваліфікаційний атестат. Бажано, щоб аудитор мав досвід роботи з фінансово-господарської діяльності не менше 10-15 років. За кордоном хороший аудитор має бути у віці від 40 років, але не старшим 60 років.

Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльності економічних суб’єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.) виконавчими органами, що провадяться у відповідності із законодавством спеціально уповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторська діяльність в Україні регулюється Указом Президента України.

Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що мають ліцензії на проведення незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ - загальний, вклю-чаючи аудит банків, А - загальний аудит без аудиту банків. Основною метою ауди-торської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звіт-ності економічних суб’єктів та відповідність їх законодавству, діючому в Україні. В основу аудиту покладено цивільне право, адміністративно-господарське право.

Існують три сфери відповідальності по аудиторської діяльності: відпові-дальність перед клієнтом; відповідальність на базі цивільного законодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.

Фінансовий аудит - це незалежна перевірка фінансових звітів чи інформації, що відноситься до них, незалежно від того, прибутковості підприємства, його розміру та форми організації.

В основу роботи аудитора покладено фінансову звітність. При її аналізі слід брати до уваги вплив різних факторів. Крім того, звітність має суттєві обмеження в плані побудови. Статті звітності інколи відображають суми, які самі по собі ні про що не свідчать - потрібно їх розшифровувати, а групування статей не завжди відповідає логіці аналізу. До того, бажано мати додаткову інформацію по підприємствах, яку не завжди можна виділити з бухгалтерського обліку. Характер і обсяг цієї інформації часто визначається галуззю чи конкретним підприємством, оскільки у кожній галузі є свої особливості.

Фінансовий аудит являє собою добір, групування та вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аудиті розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення в різні матеріальні цінності (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обігу коштів.

В процесі фінансового аудиту з’ясовується:

платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб в них;

збереження коштів та причини змін їх розміру протягом періоду, що аналізується;

виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

стан запасів товарно-матеріальних цінностей та джерел їх формування;

розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;

забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;

розрахункові відносини з дебіторами та кредиторами;

обіг обігових коштів;

створення та використання різних фондів;

збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових та короткотермінових кредитів, Спрямування їх по цільовому призначенню, забезпеченість та повернення позичок в установленні терміни. При аудиті стану розрахунків з’ясовуються причини і строки створення кредиторської та дебіторської заборгованості, що спричиняє до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження оборотності обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначається сума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам, причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питань, що розглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі від інтересів користувача інформації.

Фінансовий аудит загалом - це складне взаємопов`язане дослідження. При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій перспективі.

Це дозволяє зробити висновок, що предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання - гроші і вартісні характеристики діяльності.

Фінансовий аудит підприємства переслідує декілька цілей, основні з яких :

визначення наявного фінансового стану;

визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;

визначення факторів, що викликали ці зміни;

прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.

Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати (у купі з деякими додатковими даними) дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденції та створити базу для подальшого