Серед Основних методів фінансового аудиту можна виділити:

аналіз коефіцієнтів - розрахунок різних відношень показників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівняння величин, розрахованих відносних показників з середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами;

вертикальний аналіз - визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;

горизонтальний аналіз - співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендів (тенденцій).

Використання методу аналізу коефіцієнтів, по-перше дозволяє визначити коло відомостей, яке важливе з точки зору прийняття рішень, а по-друге дає можливість оцінити стан даної облікової одиниці в системі господарювання і тенденції її зміни.

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують викривлюючий вплив інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізі довготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори; вони швидше є покажчиками найболючіших місць діяльності підприємства, які потребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків та чи інша величина коефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфіки конкретних умов і особли-востей ділової політики підприємства.

Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандар-тизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.

Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у вигляді двоетапної процедури:

експрес-аудит фінансового стану;

детальний (поглиблений) аудит фінансового стану;

Починати аудит краще з оперативного експрес-аудиту. В Україні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже є широко вживаним.

Метою експрес-аудиту є проста і наглядна оцінка стану і динаміки розвитку підприємства (та попередня оцінка в оперативному режимі). Основними принципами такого аудиту є відбір ряду основних показників, котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків та виявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.

4.2 Організація проведення аудиту в Україні

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аудиту є:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період , форма 1;

звіт про фінансові результати та їх використання за попередній і звітний рік, форма 2;

звіт про фінансово - майновий стан, форма 3;

звіт з праці за попередній і звітний рік, форма 1-ПВ, форма 3-ПВ;

розрахунок нормативів власних оборотних коштів;

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма 5-С;

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос),

форма 11-ОФ;

зведена таблиця основних показників, форма -22 ( річні );

звіт про рух коштів в іноземній валюті, форма 15-ЗЕЗ;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

висновки попередніх аудиторських перевірок;

інша інформація.

Результати проведеного фінансового аудиту відображаються в Аналітичній записці, що є Додатком №1 до Акту роботи аудиторської комісії.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовуються показники балансу, форма 1 та звіту про фінансові результати, форма 2. Для аналізу динаміки валюти балансу та його структури порівнюються дані загальної вартості майна підприємства (валюти балансу - рядки 350 або 760) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

«Товари відвантажені , не сплачені в строк», рядок 165;

«Розрахунки з дебіторами за товари роботи і послуги, не сплачені в строк», рядок 180;

«Збитки минулих років», рядок 330;

«Збитки звітного року», рядок 340;

«Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 520;

«Короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 620;

«Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк» рядок 640.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Для виявлення такої характеристики фінансового стану підприємства, як його фінансова незалежність від зовнішніх джерел обчислюється :

коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5.Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс) , який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинне бути більше одиниці. Якщо Кфс менше одиниці, то потрібно з`ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення товарних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівереджу (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов`язань і визначається як відношення довгострокових зобов`язань до джерел власних коштів.

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику , тобто можливість втрати платоспроможності. В такому