В самому розташуванні статей балансу можна прослідкувати принцип, за яким вони впорядковані. Всі статті, як в активі, так і в пасиві розташовані в порядку зростання їх ліквідності. Під ліквідністю розуміють швидкість їх обертання, перетворення у найбільш ліквідну форму – грошову. В активі першими стоять основні засоби, що мають найбільш тривалий термін обороту, перенесення своєї вартості на створений продукт, а останніми розташовані каса та розрахункові рахунки, що мають найбільшу ліквідність. В пасиві першими розташовані власні кошти підприємства, а потім зобов’язання, в порядку зменшення термінів їх погашення. Даний порядок розташування статей зручний для аналізу фінансового стану підприємства.

Все це вказує, що звітність підприємств та організацій за своєю структурою, навіть за старими “радянськими” стандартами, наближалась до стандартів західного обліку.

2.1.3 Оцінка достовірності відображення даних, що використовуються в звітності, в регістрах бухгалтерського обліку

Основною вимогою, як західного, так і українського обліку та звітності заключається в тому, що він має бути реальним, тобто точним та об’єктивним, й основуватись на реальній і точній інформації. Можна припустити, що й звітність в ідеальному варіанті має відображати реальний стан справ на підприємстві. Але не завжди балансова вартість основних засобів відповідає їх реальній ціні, суми дебіторської заборгованості, вказані в балансі, - сумі яка фактично буде повернута. Тому для керівництва підприємства крім даних фінансової звітності необхідна інформація про фактичну величину активів та пасивів. Особливо ця розбіжність між даними обліку та фактичним станом справ проявляється зараз в Україні, коли велика кількість довгострокових активів та пасивів з’явилась якщо не за радянських часів, то за часів коли вирувала гіперінфляція. Уряд приймає заходи щодо зниження цього деструктивного впливу, проте не завжди вдається й не завжди своєчасно. Прикладом цих спроб можна назвати індексацію вартості основних засобів, наприклад, яка проводилась у серпні 1993 року, створення спеціальних резервних рахунків на покриття збитків від неповернення дебіторської заборгованості. Але все це не давало й не дає відчутних результатів.

2.2 Підходи до складання фінансової звітності підприємства згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку

2.2.1 Розробка та впровадження Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

Фінансова звітність різних країн світу має певні відмінності, що зумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками.

Відмінності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності 29 червня 1973 р. Створено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО). Його було засновано на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів Австралії, Великої Британії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції та Японії. З 1983 року членами КМСБО є всі фахові організації бухгалтерів, що входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). Сьогодні він об’єднує 143 професійні організації з 104 країн світу.

Згідно з Конституцією КМСБО його метою є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких слід дотримуватись при поданні фінансових звітів, а також сприяння прийняттю та додержанню їх в усіх країнах.

За 25 років своєї діяльності КМСБО розробив 39 міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), з яких сьогодні діють 33, а один набуває чинності з 2001 року. Більша частина діючих МСБО вже переглядались раніше, що сприяло поліпшенню їхньої якості та розповсюдженню.

МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.

У деяких випадках МСБО передбачають два облікових підходи до одних і тих самих операцій та подій. У цьому разі один підхід є базовим, а інший – дозволеним альтернативним.

Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення має їхня Концептуальна основа. Вона містить виклад концепцій, на яких ґрунтується фінансова звітність загального призначення. Однак слід мати на увазі, що концептуальна основа не входить до складу МСБО. Через це у разі виникнення суперечності між Концептуальною основою та окремим стандартом пріоритетами є вимоги МСБО. Подальше вдосконалення стандартів сприяє узгодженню МСБО з їхньою Концептуальною основою.

Більша частина МСБО стосуються підприємств усіх видів діяльності, в тому числі банків, страхових компаній та інших фінансових установ. Усі наявні обмеження, що залежать від специфіки підприємства, щодо застосування окремих МСБО наведено безпосередньо в тексті стандартів. Крім того, МСБО не призначені для застосування до несуттєвих статей.

Принципи та термінологія, що використовуються в МСБО, орієнтовані передусім на недержавні комерційні підприємства (приватний сектор). Через це державні підприємства та неприбуткові організації, які бажають застосувати МСБО, за необхідності можуть змінювати назви окремих звітів та опис певних статей, а також подавати додаткові компоненти фінансових звітів. Так, неприбуткові організації досить часто замість назви “Баланс” використовують назву “Звіт про активи, зобов’язання та залишок фондів”, а замість назви “Звіт про прибутки та збитки” – “Звіт про доходи та витрати”.

З метою