минула подія – виконана працівниками робота – викликає зобов’язання підприємства сплатити їм належну заробітну плату. Остання, в свою чергу означає, зобов’язання перерахувати частину її до бюджету у вигляді прибуткового податку. Зобов’язання відображують (визнають) у балансі, якщо є ймовірність його виконання, і сума, за якою воно підлягає погашенню, може бути достовірно визначена.
Отже, підприємство може ати обов’язок діяти певним чином, але це необов’язково призводить до виникнення зобов’язання в балансі.
Наприклад, акціонерне товариство може взяти зобов’язання здійснити емісію акцій. Проте таке зобов’язання не означає зменшення будь-яких економічних вигод у майбутньому внаслідок його виконання, тому не відображується в балансі. У свою чергу зобов’язання щодо замовлених, але ще не отриманих активів, звичайно не відображується в балансі замовника.
Проте якщо актив отримано або підприємство уклало невідмовну угоду придбати актив, зобов’язання слід показувати в балансі, оскільки воно призведе в майбутньому до сплати грошей або надання в оплату інших активів, що втілюють в собі економічну вигоду. Це зумовлено тим, що невідновність угоди означає невиконання зобов’язання та відповідні штрафні санкції, тобто вибуття коштів з підприємства на користь іншої сторони.
Погашення зобов’язання може бути здійснено у такий спосіб%
сплатою грошових коштів;
передаванням інших активів;
наданням послуг;
заміною цього зобов’язання іншим;
перетворенням цього зобов’язання на капітал;
відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх.
В останньому випадку погашення зобов’язання не потребує сплати коштів кредитору. Однак зарахування, наприклад, кредиторської заборгованості внаслідок закінчення терміну позовної давності) до складу прибутку підприємства означає збільшення суми його зобов’язань з податку не прибуток.
3 Фінансовий стан підприємства та засоби його оцінки
Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.
Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І на кінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.
Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства тощо.
3.1 Аналіз структури пасиву балансу. Оцінка ринкової стійкості підприємства.
Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки запозичені в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов’язане за них підприємство.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використовуваний капітал підрозділяється на власний і запозичений. По строку використання розрізняють капітал постійний, довгостроковий, і короткостроковий.
В залежності від того, на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Обґрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
В зв’язку з цим важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:
Коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;
Коефіцієнт фінансової залежності;
Коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).
Таблиця 3.1 Структура пасивів підприємства.
Показники | Рівень показника
На 1.1.1999 | На 1.1.2000 | Відхилення +/-
Питома вага власного капіталу з загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономності підприємства), % | 46,9 | 57,0 | +11,0
Питома вага запозиченого капіталу (коефіцієнт фінансової залежності)
в тому числі:
Довгострокового
короткострокового | 53,1–
53,1 | 43,0–
43,0 | -10,1–
-10,1
Коефіцієнт фінансового ризику | 1,13 | 0,75 | -0,38
Чим вищий рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
З таблиці 3.1 видно, що власний капітал має тенденцію до зростання. За звітний рік він збільшився на 11,0%, так як темпи росту власного капіталу вищі темпів росту позиченого капіталу. В зв’язку з цим коефіцієнт фінансового ризику зменшився на 38%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства до зовнішніх інвесторів/кредиторів відносно зменшилась і значить зросла його ринкова врівноваженість.
Таблиця 3. Динаміка структури власного капіталу.
Джерело
капіталу | Сума, тис.грн. | Структура капіталу, %
На 1.1.1999 | На 1.1.2000 | На 1.1.1999 | На 1.1.2000 | Відхилен-ня
Статутний фонд | 170.6 | 207.9 |