16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей документ передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами України. Згідно з п. 4. Статті 6 цього закону «порядок ведення бухгалтерського обліку складання фінансової звітності Про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Головним управлінням Державного казначейства України відповідно до законодавства.
Державне казначейство України розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів, запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризацій, складання звітності.
Основними нормативними документами відповідно до яких організовується облік у бюджетних установах України, є новий план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання. Інструкція з обліку записів бюджетних установ. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з обліку іншої діяльності.
Важливу організаційну роль у господарському обліку відіграє Державний комітет України з статистики, який розробляє та узгоджує з Мінфіном України, головним управлінням Державного казначейства України, форми звітності в бюджетних установах обов’язковим є застосування цілої низки первинних документів: з обліку основних засобів, в органах Держказначейства грошових коштів.
Інструкція Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземні валюті: затвердження постановою правління НБУ від 18.12.1998р. №527.
Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затверджено наказом держказначейства України від 26.12.2003р. №242.
Інструкція з обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджено наказом Держказначейства України від 17.07.2000р. №64 (у редакції наказу Держказначейства України від 21.02.2005р. №30).
Інструкція про кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджено наказом Держказначейства України від 10.07.2000р. №6 (у редакції наказу держказначейства України від 14.02.2005р. №28).
Інструкція з обліку запасів бюджетних установ, затверджено Держказначейством України від 08.12.2000р. №125.
Інструкція про порядок складання квартальної фінансової звітності у 2004 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затверджено наказом Держказначейства україни від 26.03.2004р. №55.
Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджено наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р.№323.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджено наказом Мінфіну України від 13.03.1998р.
Наказ Мінфіну України від 27.12.2001р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження».
Наказ Мінфіну України від 29.01.2002р. №57 «Про затвердження документів, що застосовують в процесі виконання бюджету».
Наказ Мінфіну України від 29.06.2000р №146 «Про затвердження переліку власних надходжень бюджетних установ та організацій».
Наказ Держказначейства України від 09.08.2004р №136 «Про затвердження коштів бюджету в органах Державного казначейства».
РОЗДІЛ ІІ.
Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах
1. Облік грошових коштів
У процесі своєї статутної діяльності бюджетні установи здій-снюють різноманітні видатки: як оплачувані (тобто такі, що об-мінюються на товар чи послугу), так і неоплачувані. Під видатка-ми (не ототожнювати із затратами) розуміють суму коштів, витра-чених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, установлених кошторисом — головним плановим та фінансовим документом, що визначає обсяг, цільове призначення та поквартальний розподіл коштів. Тобто видатки — це державні платежі, що не підлягають поверненню (не створюють і не компен-сують фінансових вимог).
Характерною особливістю обліку видатків бюджетних уста-нов є їх поділ на касові та фактичні.
Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх викорис-тання (витрачання) згідно з кошторисом. При цьому касовими ви-датками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна ототожнювати (плу-тати) з касовими операціями. Касові видатки —це не видача гро-шей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соці-альні заходи.
Облік касових видатків ведеться за кодами економічної кла-сифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюд-жетних (реєстраційних) рахунків обов'язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків.
Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи для виконання кошторису, що підтверджені відповідни-ми первинними документами. Прикладом фактичних видатків мо-жуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, спи-сання витрачених медикаментів та продуктів харчування, списан-ня витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нараху-вання внесків до спеціальних фондів на соціальні заходи.
Такий розподіл видатків в обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису
та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фак-тичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотри-мання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.
Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збіга-ються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків — це касовий ме-тод, при якому запис доходів і видатків здійснюється в момент от-римання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків — це метод нарахувань, за яким запис опе-рацій здійснюється в момент їх визначення