При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, допла-ти і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, ви-плата за середнім заробітком (за час виконання державних і гро-мадських обов'язків, службових відряджень тощо): Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (за окреме доручення, за невикористану відпустку, матеріальна допо-мога, вихідна допомога та ін.), компенсаційні виплати на відряд-ження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів, вартість ви-даного спецодягу, засобів індивідуального захисту, знезаражуваль-них засобів, спеціального харчування, дотації на обіди та проїзд, зарплата за роботу за сумісництвом, доходи від акцій трудового колективу.

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість ка-лендарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпуст-ки не включаються і не оплачуються.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступ-ному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно для правильного розрахунку сукупного оподаткову-ваного доходу для відрахування прибуткового податку.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загально-го захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробни-цтві, призначається відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ПІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата-ми, зумовленими народженням і похованням» (зі змінами і допов-неннями). Сума допомоги залежить від розміру середньої заробіт-ної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу.

Середня заробітна плата визначається відповідно до «Поряд-ку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван-ням», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266,

виходячи -і виплат за останні шість календарних місяців роботи перед захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунко-вому періоді. Якщо працівник відпрацював в установі до хвороби менше шести місяців, середня зарплата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Загальна сума заробітку для розрахунку допомоги з урахуванням додаткової оплати не по-винна перевищувати граничну місячну суму зарплати, на яку нара-ховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соці-альне страхування. Постановою КМУ від 26.04.2003 р. № 605 гра-нична сума місячної зарплати (доходу), з якої утримуються стра-хові внески, визначена на рівні 2660 гри з розрахунку на кожну фізичну особу — платника внесків.

Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають на час хвороби. При цьо-му сума допомоги визначається множенням середньоденного за-робітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% — при страховому стажі до 5 років; 80% — при стажі від 5 до 8років; 100% середньої зарплати — при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалеж-но від страхового стажу.

При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п'яти календарних днів не-працездатності здійснюється за рахунок коштів установи за основ-ним місцем роботи, а починаючи з шостого дня — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності. Тому розрахунок допомоги треба виконувати окремо за перші п'ять і за решту календарних днів хвороби (хоч для конкретного праців-ника це і не має великого значення, тому що не впливає на загаль-ну суму допомоги).

Доплати за період виконання державних та громадських обо-в'язків, коли вони здійснюються в робочий час, провадяться вихо-дячи з середнього заробітку за останні два місяці. У розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати за фактично відпра-цьований час, які мають постійний характер. Для визначення суми доплати бухгалтеру необхідно скласти спеціальний розрахунок довільної форми, використовуючи для цього дані особового рахун-ка працівника про склад нарахованих виплат та фактично відпра-цьований час.

Відрахування із зарплати. Порядок оформлення та аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

Відрахування із заробітної плати працівників бюджетних ус-танов не мають якихось особливостей порівняно з відрахуваннями із зарплати працівників виробничої сфери. Вони здійснюються на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. Усі відрахування поділяють на обов'язкові та добровільні. Останні здійснюють за заявами (згодою) працівників.

До обов'язкових відрахувань належать:

1) прибутковий податок — відраховується щомісячно із сукуп-ного оподатковуваного доходу як за місцем основної роботи. Ставки прибуткового податку становлять 13 % незалежно від рівня заробіт-ку. Пільги надаються згідно із законодавством за місцем ос-новної роботи;

2) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % (при заробітку до 150грн в місяць) і 2% (при зарплаті понад 150грн в місяць). Для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, які дають право на одержан-ня спеціальної пенсії на рівні державних службовців (згідно із За-конами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ін.)