Українські дослідники пропонують такі критерії для оцінювання кредитоспроможності позичальників та ризику банку:

поточний фінансовий стан позичальника;

об’єкт кредитування;

термін та розмір кредиту;

досвід роботи з позичальником (чи були затримки із погашенням раніше отриманих кредитів, чи вчасно надавалася правдива фінансова документація);

кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи керівника);

якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання).

В результаті проведеного аналізу, можна зробити такі висновки: позитивний рейтинг рентабельності встановлено у 2007 році, щодо рейтингу ліквідності приріст спостерігається також 2007 році, але і в 2006 році він не був досить низьким, ніж в 2008 році. Рейтинг платоспроможності даного підприємства був досить високим в 2007 році. Щодо визначення рейтингу, то зазначимо, що саме протягом 2008 року дане підприємство працювало найефективніше. Досліджено також, що за результатами самоаналізу як підприємства-позичальника ТзОВ “Карпатнафтохім” належить до другого класу, тобто може отримати кредит на загальних умовах.

Висновки до Розділу ІІ. В даному розділі виявлено особливості обліку формування фінансових результатів діяльності та розглянуто їх відображення у фінансовій звітності, а також розглянута класифікація доходів ТзОВ “Карпатнафтохім”, схематично відображено взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат та визначено, що результативність підприємства відображається в Звіті про фінансові результати. Проведено аналіз фінансового стану підприємства за системою аналітичних показників та досліджено рейтингову оцінку фінансового стану підприємства.

Розділ ІІІ

ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТзОВ “КАРПАТНАФТОХІМ”

3.1 Оцінка загальної стійкості розвитку підприємства

Промислове підприємство, як і будь яка система може перебувати в стійкому або не стійкому стані. Рівень стійкості підприємства визначається різноманітними елементами, які відображають комплексну характеристику підприємства, його економічну активність.

Стійкий стан підприємства характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції і високим попитом на неї, а також якісним матеріально-технічним і кадровим забезпеченням та задовільним психологічним кліматом в колективі.

Нестійкий стан підприємства – це порушення у виробничих процесах, не ритмічний випуск продукції, не задовільний попит на неї, несвоєчасне матеріально-технічне забезпечення та незадовільний психологічний клімат [].

Тому під стійким функціонуванням підприємства можна розуміти його здатність зберігати об’єми реалізованої продукції тривалий період часу з врахуванням змін споживчого попиту на ринку виробників, тобто з найважливіших чинників стійкого розвитку підприємства є правильна оцінка фінансових можливостей забезпечення випуску певного обсягу продукції за фіксований час. Критерієм стійкого розвитку підприємства є певний рівень активності, який виявляється в динамічності розвитку підприємства, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу та розширення ринків збуту своєї продукції.

Для визначення показників стійкості використовують аналіз господарсько-фінансової діяльності, який представляє систему спеціальних знань, пов’язаних із дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем їх виконання, оцінкою досягнутих результатів і розробкою заходів з ефективного використання господарських резервів.

У зв’язку з цим доцільно виділити основні напрями аналізу господарсько-фінансової діяльності:

фінансовий аналіз, який вивчає, діагностує і прогнозує фінансовий стан підприємства та виявляє резерви підвищення його стійкості;

соціально-економічний аналіз, який вивчає зв’язок соціальних та економічних процесів, їхній вплив один на одного та на економічні результати господарської діяльності;

економіко-екологічний аналіз, який досліджує взаємодію екологічних та економічних процесів, пов’язаних із зберіганням і поліпшенням оточуючого середовища й витратами на екологію;

маркетинговий аналіз, який використовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності;

логістичний аналіз, який координує функціональні сфери підприємства, такі як матеріальні забезпечення, виробництво, збут, товарні потоки, що охоплюють постачальників сировини, підприємства і у споживачів.

Отже, можна зробити висновок, що об’єктом управління стійким розвитком підприємства є загальна стійкість підприємства, яка складається з стійкості господарської діяльності підприємства та стійкості фінансової діяльності підприємства. Тобто кількісними показниками оцінки стійкості підприємства повинні бути вартісні та натуральні показники результативності господарської діяльності підприємства та показники і коефіцієнти, які оцінюють фінансову діяльність підприємства.

Досліджуючи стійкість господарської діяльності підприємства, доцільно представити її як сукупність виробничої, маркетингової, соціально-економічної та екологічної стійкості. Відповідно, на основі відокремлених видів стійкості можна запропонувати методику оцінки рівня стійкості господарської діяльності підприємства, які зображенні на таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Стійкість господарської діяльності підприємства

Вид стійкості | Елементи стійкості | Основні показники, коефіцієнти

Виробнича стійкість | Собівартість продукції, яка випускається | Витрати на 1 грн продукції, яка випускається

Якість продукції, яка випускається | Коефіцієнт новизни системи контролю якості

Маркетингова стійкість | Конкурентне середовище | Показники конкурентоспроможної продукції

Сегментування ринку | Фактична ринкова частка в загальному обсязі реалізації продукції

Соціально-економічна стійкість | Кадрова стійкість | Коефіцієнт обороту з прийому працівників, коефіцієнт плинності кадрів, коефіцієнт постійності складу персоналу

Екологічна стійкість | Інтегрований показник економічної стійкості підприємства

Для оцінки фінансової діяльності підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Існує велика кількість методик аналізу фінансового стану підприємства з використанням певних систем показників і коефіцієнтів [].

Але для цілей управління необхідно мати систему часткових показників і коефіцієнтів стійкості фінансової і господарської діяльності у зв’язку з необхідністю прийняття рішень у будь-який момент часу. При цьому система часткових показників має узагальнюючий показник оцінки рівня стійкості розвитку підприємства. Такий показник на відміну від часткових показників, завдання яких – вирішення тактичних задач, не несе інформаційного змісту, не дає оцінки рівня стійкості або не стійкості підприємства. Він може бути представлений у вигляді мультиплікативної або адитивної моделі, тобто це буде добуток або сума коефіцієнтів. Призначення узагальнюючого показника – вирішення стратегічних задач підприємства, тому за його допомогою можна проводити коректну порівняльну характеристику підприємств у просторово-часовому аспекті, визначити рейтинг на рівні