Для оцінки рівня стійкості підприємства, вибору фінансової стратегії в західній економічній літературі використовується адитивна п’ятифакторна модель Е. Альтмана []. Але формула Альтмана вирішує значення вагомих коефіцієнтів та межових комплексних і часткових показників, які розраховані на підставі американських аналітичних даних 60-70 рр. ХХ ст., та припускає наявність розвинутого вторинного ринку, що не відповідає сучасному економічному стану України. В умовах вітчизняної економіки застосування даної моделі потребує штучних оцінок, що знижує значущість результату.

Для комплексної оцінки стійкого розвитку підприємства необхідно враховувати господарську і фінансову діяльність підприємства. Для цього пропонується інтегральна оцінка діяльності підприємства, яку пропонує І. Н. Омельченко. Інтегральний показник, визначений І. Н. Омельченком, включає коефіцієнти, які враховують значущість взаємовідносин виробничо-збутової діяльності підприємства з ринковим середовищем. Але інтегральні показники віддзеркалюють тільки статичний стан підприємства, не торкаючись динамічних змін.

Оцінка економічної стійкості підприємства, запропонована О. В. Ареф’євою [], більш складна і ґрунтується на часткових показниках, які мають різну статистичну вагу, де для визначення структурних складових економічної стійкості використовується підхід, побудований на експертній оцінці, а це не дає переваг оперативної експрес-оцінки. Також вона тільки частково використовує показники, які характеризують динамічні зміни в діяльності підприємства.

Найбільш обґрунтованим є показник, що будується на основі ланцюжка показників, які характеризують фінансову та господарську діяльність підприємства, в основу якої покладено темпи зростання (див. форм. 3.1). Темпи зростання показують зміну показника на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок даного періоду, або співвідношення прогнозного значення з базовим значенням. Таким чином, узагальнюючий показник оцінки рівня стійкості розвитку підприємства буде представляти тенденцію розвитку з розділом від мінімального до максимального значення і враховувати всі сфери і напрями діяльності.

Тв < Тчп < Тк < Тт (3.1)

де, Тв – темп зростання валової виручки, Тчп – тапм зростання чистого прибутку, Тк – темп зростання капіталу; Тт – тамп зростання інноваційних технологій.

Таким чином, найважливіше місце в даному співвідношенні надається інноваційним технологіям, як основному чиннику стійкого розвитку підприємства. Саме інноваційні технології сьогодні є основною умовою розвитку вітчизняної промисловості, вони роблять вітчизняну продукцію конкурентоспроможною, а це сприяє зростанню прибутковості підприємства. У зв’язку з цим для стійкого розвитку підприємства необхідно збільшувати загальну виручку підприємства, пропорційно збільшувати частку чистого прибутку і авансового капіталу, які спрямовуються на нововведення [].

Загальна стійкість діяльності підприємства має дві складові: стійкість господарської діяльності та стійкість фінансової діяльності, кожна з яких характеризує окрему частку діяльності підприємства та забезпечує часткову його стійкість. Враховуючи вище зазначене, можна зробити такий висновок, що забезпечення на підприємстві стану часткової стійкості господарської та фінансової діяльності, за умови здійснення інноваційної діяльності, сприятиме досягненню стану загальної стійкості, який призведе до стійкого розвитку з плином часу.

Оцінка і діагностика фінансової стійкості ТзОВ “Карпатнафтохім” є основною складовою в процесі прийняття управлінських рішень щодо подальшої діяльності підприємства. Тому доречно розглянути проведення діагностики фінансового стану підприємства.

Будь-якому підприємству властивий процес функціонування, який можна описати, а саме: функціонування підприємства – це його поточна виробничо-господарська діяльність у рамках досягнутої якості, спрямована на реалізацію усіх виробничих функцій для задоволення суспільних потреб у благах і послугах. Щоб досягнути поставленої мети потрібно, перш за все, щоб був налагоджений процес управління, тобто сукупність послідовний дій керуючої підсистеми, спрямованих на керовану підсистему для досягнення цілей підприємства. Проте, управлінська діяльність не є просто процесом сукупності послідовних дій, а ще й циклічним процесом, який повторюється. Таким чином, процес управління – це замкнутий управлінський процес, який постійно повторюється.

Управлінську діяльність як циклічний процес можна розглядати з трьох основних сторін: структури, змісту (функцій) і процесу, що зображено на таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Взаємозв’язок трьох підходів до характеристики управлінської діяльності на підприємстві

Структурний підхід

(стадії управлінського циклу) | Процесний підхід

(фази управлінського циклу) | Функціональний підхід (функції управлінського циклу)

Прийняття управлінського циклу | Цілеполагання

Визначення ситуації

Виявлення проблеми

Вибір і ухвалення рішення | Аналіз

Планування

Реалізація управлінського рішення | Організація по виконанню рішення

Розпорядження щодо реалізації рішення | Організація

Регулювання

Координація

Контроль за реалізацією прийнятого рішення | Облік результатів виконання рішення

Контроль за реалізацією рішення | Облік

Контроль

Аналіз закордонної та вітчизняної теорії і практики показує, що фактично всюди щодо управління міститься перелік управлінських функцій, що відрізняється як по кількості, так і по ступеню їх укрупнення. Схема взаємозв’язку основних функцій показана на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема взаємозв’язку основних функцій управлінського циклу

Дана схема управлінського циклу характерна для підприємства, що знаходиться у більш-менш стабільному середовищі та в яких застосовується тип управління виробничо-господарською діяльністю суб’єктів за відхиленнями.

Для отримання інформації про фінансовий стан ТзОВ “Карпатнафтохім” потрібно провести діагностику, яка б могла виявити причини та шляхи виходу з фінансової кризи, якщо така існує. Діагностика повинна включати такі два основні етапи: експрес-діагностику та фундаментальну діагностику.

Експрес-діагностика фінансового стану й стійкості функціонування підприємства – етап діагностичного циклу, що забезпечує по “слабких сигналах” (симптомах) виявлення порушень пропорцій у фазах циклу кругообігу капіталу на підприємстві.

На цьому етапі діагностики досягаються такі цілі:

По “слабких сигналах”, що надходять до підприємства, здійснюється попередня термінова кількісна і якісна оцінка циклу кругообігу капіталу на підприємстві як на визначений момент часу, так і за визначений проміжок часу.

Здійснюється оцінка напрямку зміни фінансової хвороби підприємства.

Узагальнюються остаточно результати оцінки фінансового стану й стійкості функціонування (фінансового здоров’я) підприємства.

На першому етапі експрес-діагностики – моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища з метою виявлення ранніх “слабких сигналів”,