Фіктивне банкрутство є тим випадком, коли у боржника при подачі заяви до господарського суду є можливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Це робиться, як правило, з метою отримання від кредиторів відстрочки (розстрочки) платежів або знижки з боргів. Боржник, який подав таку заяву, несе перед кредиторами відповідальність за збитки, заподіяні подачею такої заяви.

Навмисне банкрутство виникає з вини фундаторів (учасників) боржника й інших осіб, у тому числі керівника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки або мають можливість іншим чином визначати його дії. Таке відбувається, звичайно, у тому випадку, коли керівник або власник в особистих або в чиїхось інтересах навмисне робить підприємство неплатоспроможним.

Прогнозування банкрутства підприємства має на меті ідентифікацію потенційної загрози банкрутства для своєчасного формування системи заходів із нейтралізації негативних тенденцій розвитку фінансової ситуації на підприємстві.

Провідне місце у визначенні ймовірності банкрутства підприємства належить фінансовому аналізу. Зазначимо, що сучасна економічна наука, має велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, у тому числі в плані оцінювання можливого банкрутства. Отже, розглянемо один з підходів до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства на основі оцінювання і прогнозування показників задовільності структури балансу.

Аналіз та оцінювання структури балансу підприємства проводиться на підставі показників коефіцієнта покриття та коефіцієнта забезпеченості власними коштами. Підставою для визначення структури балансу незадовільним, а підприємства – неплатоспроможним є такі умови, а саме:

коефіцієнт покриття балансу на кінець звітного періоду має значення менше 2;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Розрахунок коефіцієнта покриття балансу (Кп) визначається відношенням суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банків, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами та характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів. Цей коефіцієнт розраховується відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) визначається як відношення різниці суми джерел власних коштів і вартості основних фондів та і інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, які наявні у підприємства. Цей коефіцієнт розраховується відношенням різниці власним капіталом і необоротних активів та оборотними активами.

Даний норматив характеризує мінімальну наявність у підприємства власних оборотних коштів, яка необхідна для забезпечення його фінансової стійкості. Порівнюючи фактичні коефіцієнти їх нормативними значеннями, можна забезпечити оперативний контроль за фінансовим станом підприємства і здійснити відповідні заходи, щодо виходу його із кризового становища.

Відповідно до розрахункових коефіцієнтів можна зробити висновок про прийняття рішення щодо підприємства. Якщо виявиться, що структура балансу підприємства є незадовільною, то підприємство визначається неплатоспроможним. У випадку граничної заборгованості структури балансу може бути прийняте рішення про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність, чи наявність реальної можливості втрати підприємством платоспроможності, якщо воно в найближчий час не виконає зобов’язання перед кредиторами. Прийняття рішення є основою для підготовки пропозицій щодо здійснення фінансової підтримки неплатоспроможних підприємств, їх приватизації та інших заходів.

Розглянемо показники для аналізу структури балансу ТзОВ “Карпатнафтохім”, які зображенні на таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Показники для аналізу структури балансу ТзОВ “Карпатнафтохім”

Коефіцієнти | Роки

2006 | 2007 | 2008

Коефіцієнт покриття |

0,78 |

0,71 |

3,14

Коефіцієнт забезпеченості |

-0,29 |

0,09 |

0,68

Дослідивши дані показники, можна зробити висновок, що підприємство саме в 2008 році мало найвищий показник, що означає високу платоспроможність. А в 2006-07 рр. спостерігається тенденція неплатоспроможності, так як коефіцієнт покриття в продовж цих років менше 2, наскільки відомо, що ситуація є позитивною, коли спостерігається збільшення або наближення до 2. Отже, даний аналіз свідчить, що підприємству потрібно збільшити свої оборотні активи і зменшити поточні зобов’язання.

Щодо коефіцієнта забезпеченості, то ситуація дещо інша. Все ж таки спостерігається наближення до рекомендованого значення 0,1. Проте керівництву підприємства бажано прийняти саме конкретні рішення щодо збільшення власних коштів.

На думку Г. Крамаренка, успішна господарська-діяльність підприємства залежить на 70% від стратегічної спрямованості, на 20% – від ефективного управління та на 10% – від якості виконання поточних завдань. Отже, можна сказати, що загальний успіх забезпечують: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань.

Для забезпечення оцінки фінансово-господарського стану підприємств, а також своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу Наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р. № 10 було затверджено інформаційний лист з Вищого арбітражного суду України № 01-8/451 від 11.04.2001 р. “Про методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій для приховання банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства”. Метою затвердження рекомендацій є забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансового-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності, а також своєчасне виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення заходів щодо запобіганню банкрутству.

Для своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих підприємств та прийняття заходів для запобігання банкрутству, проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера (Кб) розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань

Фінансовий стан підприємства, у якого протягом 1,5-2 років коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва, свідчить про формування незадовільної структури балансу. У цьому випадку підприємство починає працювати в борг, а коефіцієнт забезпечення власними коштами стає менше за 0,1.

Якщо підприємство має не задовільну структуру балансу, то основним показником, який характеризує наявність реальної можливості відновити (або втратити) платоспроможність протягом певного періоду, виступає коефіцієнт відновлення (втрати)