Рентабельність реалізованої продукції (продажу) – це відношення прибутку до виручки (обороту) від реалізації продукції. Розрахувати її можна за формулою (2.1):

(2.1)

де В – виручка від продажу продукції, грн.

Показник рентабельності продажу означає, скільки отримано прибутку на одну гривню реалізованої продукції в оцінці за цінами продажу. Його збільшення свідчить про зниження витрат на виробництво та продаж продукції, або про підвищення цін на продані товари, роботи, послуги.

Рентабельність виробничих фондів – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Розраховується вона за формулою (2.2):

(2.2)

де СОВФ, СМОЗ – середньорічна вартість основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів (нормованих) відповідно, грн.

Показник рентабельності фондів означає, скільки прибутку отримано на одиницю вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Його збільшення перш за все вказує або на збільшення балансового прибутку, або на зниження вартості матеріальних оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується показник рентабельності вкладень усіх коштів у виробництво, власних вкладень в акції інших підприємств.

Рентабельність вкладень у підприємство в загальному вигляді визначається по вартості майна, яке є в розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на середньорічну величину загального підсумку балансу. Розрахунок цього показника можна здійснити за формулою (2.3):

(2.3)

де П – загальний прибуток, грн. ПБ – підсумок балансу, грн.

Слід зазначити що, розрахунковий показник рентабельності вкладень відображає рівень ефективності використання всіх вкладень підприємства у виробництво і показує, скільки копійок прибутку “Заробила” кожна гривня фінансових вкладень.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва).

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді участі на паях в інших підприємствах) підприємств визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і участі на паях в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок вищевказаних показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб’єктів і підприємцям орієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань, ведення господарства та прийняття необхідних заходів щодо поліпшення господарювання [7, с. 296].

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є його забезпеченість власними оборотними коштами та ефективність їх використання.

Все ж таки кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов’язаний як із обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обсягу.

Розширення обсягів виробництва потребує і збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності обігових активів, навпаки, приводить до зниження їх кількості, необхідної для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво.

Тому, аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.

Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, яка розраховується по балансу на відповідну звітну дату, з встановленим нормативом (плановою потребою). Відповідно при перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом на підприємстві утворюється надлишок власних оборотних активів, а, навпаки – нестача. Наявність як надлишку, так і недостачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, стійкість його фінансового стану. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності до встановленого нормативу буде сприяти зміцненню фінансового стану підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних активів на підприємствах розраховуються такі показники:

оборотність (тривалість одного оберту) в днях;

коефіцієнт оборотності;

коефіцієнт завантаження;

коефіцієнт ефективності використання оборотних активів.

Прискорення оборотності обігових активів дає можливість підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх у виробництві. Отже, чим більше оборотів здійснюють оборотні активи, тим менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва, тим ефективніше вони використовуються.

Розрахунок коефіцієнта завантаження (відношення вартості середніх залишків оборотних активів до суми обороту (виручки) і коефіцієнта ефективності використання оборотних активів (відношення прибутку від реалізації продукції, послуг до середньої вартості залишків оборотних активів). Це дає можливість зрозуміти, скільки оборотних активів приходиться на одну гривню реалізованої продукції, послуг і оскільки прибутку отримало підприємство на одну гривню середніх залишків оборотних активів. І чим більше прибутку приходиться на одну гривню середніх залишків оборотних активів, тим ефективніше вони використовуються.

Надзвичайно важливим показником фінансового стану є його платоспроможність [7, с. 298].

Якщо говорити про перехід економіки України до ринкових відносин,то зазначимо, що це відбувається у важких умовах падіння виробництва й інфляції. Це негативно впливає на організацію фінансових відносин підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів, і як наслідок, зменшує фінансування для вирішення економічних і соціальних питань. У цих умовах дуже важливим для підприємств виступає проведення комплексної оцінки фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.

Факторами задовільного фінансового стану підприємства можуть бути:

наявність у необхідних обсягах фінансових ресурсів;

прибутковість;

стійка платоспроможність;

своєчасність розрахунків.

Факторами незадовільного фінансового стану підприємства є:

недостача власних оборотних активів;

наявність збитків;

наявність стійкої заборгованості по платежах.

Зауважимо, для позитивного фінансового стану необхідні фінансові ресурси, Л. Д Буряк, М. Д. Білик, а також А. М. Поддєрьогін стверджують,що під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Отже, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані субсидії, кредити, пайові та інші внески,