Це дуже важливо в умовах, коли інформація, яка подається в підручниках, застаріла, не встигає за зміною нормативної бази.

За останні часи виявилася чітка тенденція комп'ютеризації обліку, аналізу, контролю з практичного боку. Але виникає проблема: як серед великої кількості програмних продуктів обрати той, який потрібен? Теоретично проблема комп'ютеризації викладена в чисельних посібниках, зокрема Завгороднього В.П. "Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту".

Таким чином, необхідно відмітити, що спеціальна література з теми дослідження в цілому задовольняє користувачів. Але багато видань перекладених, суто теоретичних.

1.3 Система показників ефективності використання власного капіталу підприємства

Одним з найважливіших показників, які характеризують ефективність використання власного капіталу є рентабельність власного капіталу. Адже саме цей показник вказує на величину вигоди, яку отримує власник підприємства на одиницю вкладеного капіталу.

У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показни-ком, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприєм-ства Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с.; Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. —408 с.; Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. — 384с.; Хелферт 3. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит ЮНИТИ, 1996. — 664 с.

. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні мо-делі рентабельності.

Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми "Дюпон" Хелферт 3. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит ЮНИТИ, 1996. — 664 с. запропонували рентабельність власного капіталу RВК визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком RчQ , оборот-ності активів ОА та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) КФЗ тобто:

(1.1)

де: Р—чистий прибуток;

V—чиста виручка від реалізації продукції;

А — активи;

П — пасиви.

Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позико-вого капіталу (фінансова діяльність).

З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіта-лу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки по-зикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансо-вої незалежності.

Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового при-бутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного ка-піталу.

Слід зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важе-ля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінан-совим важелем і несуттєво — з низьким.

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі по-казники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рента-бельність власного капіталу має вигляд:

(1.2)

де ПА, ПП — відповідно поточні активи та пасиви за даними балан-су підприємства.

П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність ре-алізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобо-в'язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи по-зитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно фор-мувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприєм-ству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів.

Структура джерел фінансового забезпечення впливає на балансування між фінансовою стійкістю і фінансовим ризиком діяльності торгівельного підприємства. Так, відповідно до ефекту фінансового лівериджу Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Т.1 – К.: Ника-Центр.-1999. – С. 436. існує цілком певна залежність між часткою позикових засобів у структурі фінансового забезпечення і рентабельністю власного капіталу. Зв'язок між ними такий: чим більше частка позикових ресурсів, тим вища рентабельність власного капіталу (якщо підприємство взагалі отримує прибуток). Але з підвищенням частки позикових ресурсів знижується фінансова стійкість підприємства. Кожен керівник має вибирати між можливістю підвищити рентабельність власного капіталу і погіршенням фінансової стійкості підприємства. Отже, кожне підприємство має балансувати між цими факторами, що впливають на фінансові результати його діяльності Див. Рис. 1.2).. Загальна тенденція в плані планування обсягів залучених ресурсів на сьогодні така, що керівники підприємств радше ідуть на збільшення фінансової стійкості підприємства, аніж на високі ризики, які пов’язані з можливістю отримання високих прибутків Финансовое упpавление компанией/ [Смит Дж. В., Кузнецова E. В., Куpочкин С. К., Уолтеpс К. Дж.]; Под общ. pед. E. В. Кузнецовой. — М.: Фонд ”Пpавовая культуpа”, 1995. — 383с .

Рис. 1.2. Залучення позикових ресурсів призводить до погіршення одних показників діяльності підприємства і покращання інших

Така ситуація пояснюється змінами пріоритетів діяльності підприємств, в тому числі й торгівельних. Якщо в перші роки перехідної економіки головною метою діяльності підприємств була максимізація прибутку, то зараз на перший план виступає насамперед стабілізація діяльності. Тому більш оптимальною являється стратегія отримання менших прибутків стабільно протягом тривалого періоду, ніж отримання високих прибутків з високим ризиком утратити можливість надалі отримувати прибуток, або ж навіть банкрутства підприємства.

Фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані визначає насамперед співвідношення між власним капіталом і позиковими коштами. Підприємство з неризиковим співвідношенням впевненіше почуваєть-ся на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність по-казників