Так, наприклад, на початку XX ст. німецький вчений А. Манес представляв страхування як вид економічної передбачуваності, та, водночас, як організацію, що ґрунтується на самодопомозі. Російський дослідник К. Г. Воблий за радянських часів розглядає страхування, як вид господарської діяльності на основі солідарності та передбачуваності, які мають на меті покриття майбутнього нестатку, який викликаний настанням страхового випадку. Однак вказаний підхід побудований виключно на інтересі страхувальників, хоча страхування - це також і вид бізнесу.

Слід сказати, що ряд вчених, таких як В. Райхер, В. Шахов, Н. Внукова вважають, що страхування слід розглядати як економічну категорію, що пов'язана з економічними відносинами в процесі створення і використання страхових фондів. Тобто, за такою думкою страхування - це система економічних відносин, направлених на стабілізацію виробництва матеріальних благ, забезпечення стабільності й збалансованості майнових інтересів членів суспільства, економічні відносини з приводу створення і використання страхового фонду для організації страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхового випадку, як спосіб відшкодування збитків за допомогою їх перерозподілу між особами страхової сукупності. І в цьому випадку також не враховуються економічні інтереси страховика, хоча фінансовий механізм страхування побудований таким чином, що забезпечує реалізацію інтересів всіх суб'єктів страхових відносин.

Автори страхового словника „Страхование от А до Я” пов'язують страхування з видом економічної діяльності по перерозподілу ризику нанесення збитку майновим інтересам серед учасників страхування, яка здійснюється спеціалізованими організаціями, що забезпечують акумуляцію страхових внесків, створення страхових резервів та здійснення страхових виплат.[22]

Сучасні вітчизняні вчені В. Базилевич, К. Базилевич розглядають зміст страхування з позицій природних інтересів, економічної зумовленості необхідності створення зазначеного різновиду людської діяльності, у соціальному плані, в юридичному аспекті, міжнародному аспекті. Проте визначення терміну страхування не наводять.[7]

Законом України „Про страхування”, визначається страхуванням „вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів”.[2]

Слід сказати, що страхуванню як будь-якій іншій науці притаманні певні ознаки основними з яких є наявність перерозподільчих відносин; наявність страхового ризику; формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників; повернення страхових платежів, які мобілізували до страховаих фондів та інші.

Для конкретизації ролі страхування на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні необхідно розглянути виконувані ним функції. В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення кількості функцій страхування., але основними з них є ризикова (полягає в переданні страховику відповідальності за наслідки ризику за певну плату), створення і використання страхових рзервів (полягає в накопиченні страховиком ресурсів достатніх для покриття збитків страхувальника у разі настання страхового випадку), заощадження коштів (дозволяє накопичити страхувальнику певну суму коштів за рахунок страхових внесків), превентивна (полягає у фінансуванні заходів спрямованих на попередження настання страхового випадку), інвестиційна (передбачає вкладання страховиком тимчасово вільних коштів в різноманітні об’єкти, визначенні чинним законодавством, з метою отримання прибутку), компенсаційна (полягає у відшкодуванні страхувальнику збитків принастанні страхового випадку).[5]

Слід зазначити, що страхування, як і будь-яка інша наука, будується на певних принципах. Ці принципи є специфічними і відображають особливий характер економічних відносин між учасниками страхових операцій. Враховуючи, що в економічній літературі немає, як і у випадку з функціями, єдиної точки зору щодо кількості та якісних характеристик окремих принципів страхування, найуживанішими принципами є вільний вибір страхувальником страховика, страховий ризик та інтерес, надійність, відшкодування реального розміру збитку, франшиза, суброгація, контрибуція та диверсифікація, але такі види страхування як співстрахування та перестрахування, на мій погляд, більш логічно розглядати не як принципи страхування, а як способи диверсифікації ризиків страхової компанії.[3]

Характеризуючи окремі аспекти ролі страхування в ринковій економіці, виділимо низку важливих моментів:

1) Страхування є особливою формою страхового захисту підприємців та громадян. Світова практика не виробила більш економічного, раціонального і доступного механізму захисту інтересів суспільства, ніж страхування. Завдяки наявності специфічних перерозподільчих страхових відносин забезпечується безперервність виробничого процесу, а саме страхування надає впевненості підприємцям у розвитку їхнього бізнесу, що дуже важливо в умовах ринкової конкуренції.

2) Страхування є важливим інструментом обмеження ризику. І хоча при цьому не можна повністю усунути небажаних порушень перебігу відтворювального процесу, проте саме завдяки страхуванню вдається послабити залежність підприємництва від непередбачуваних негативних випадків. В умовах ринкової економіки розширюється спектр страхових ризиків, а тому роль страхування об'єктивно зростає.

3) Страхування водночас є способом покращення матеріального стану засновників та акціонерів страхових компаній. Успішно функціонуючи, страхові компанії виплачують значні дивіденди. До того ж зростає ринкова ціна їхніх акцій, що підвищує рівень капіталізації.

4) У процесі здійснення страхування створюються значні резерви грошових коштів, які можна розглядати як джерело інвестицій в економіку держави. Тимчасово вільні кошти страхових компаній можуть інвестуватися в об'єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, інші цінні папери, банківські депозити. Важливим моментом даного аспекту є те, що акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню та оновленню виробничого потенціалу суспільства.[4]

Даючи відповідь на дане питання слід розкрити сутність поняття „ринок страхових послуг”. Автори страхового словника „Страхование от А до Я” дають декілька визначень даному поняттю: 1)економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії