Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена.

Ми бачимо, що страхування відіграє досить велике значення у господарській діяльності як окремого суб’єкта, так і країни в цілому, бо на даний час є найефективнішим засобом мінімізації ризиків. Також бачимо, що ринок страхових послуг є досить специфічним та має досить складну структуру.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що український страховий ринок, майже скінчив перетворюватись. Він став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Тому, без значних змін у законодавстві не слід очікувати значного зростання премій за цими видами. У той же час, слід зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій. Ринок страхових послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності та . за своїми інституційними і функціональними характеристиками не відповідає завданням розвитку національної економіки і тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його істотне відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи. Можна зазначити, що складовими конкурентоспроможності ринку страхових послуг є: достатня капіталізація, ефективна кадрова політика, здатність освоювати, впроваджувати, створювати і поширювати нові страхові продукти та використовувати нові наукові надбання та технології у сфері страхування. Для цього потрібні істотні зміни у підготовці і перепідготовці національних зарубіжні, а й продукувати власні ідеї.

Отже, з даної курсової роботи можна зробити висновки , що досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій. Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і іншими об’єктивними причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням населення, втратою довіри населення до економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування.

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин між суб’єктами ринку.

Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок представлений різними за статусом і організаційними формами страховими компаніями і товариствами, що є позитивним в діяльності на національному страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах страхових послуг.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань страхових компаній.

Важливим напрямом страхової діяльності залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають мають значний досвід ринкових перетворень, постійно оцінюють ризик і прогнозують страхові події, розробляють рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників.

Основними вимогами до страхової діяльності залишається інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології страхування та його економіки й організації, а також підготовка і перепідготовка кадрів.

В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку народного господарства, для чого необхідний подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

Список використаних джерел