Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність: об'єктів страхування, що мають споживчу вартість; потреби у страхових продуктах, послугах; суб'єктів страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати; можливість прийняття рішення про участь у страховій угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести: організація страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів; акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням за певними напрямами; забезпечення „зустрічі" страхувальника та страховика.

З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до класифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо. Найбільш загальні ознаки, за якими можна поділити страховий ринок, представлені у додатку А.[5]

Наведений перелік ознак для класифікації страхового ринку не с вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти ринок страхових послуг за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В практичному плані найбільш часто використовуються наступні ознаки: за місцем споживання страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку.

Ринок страхових послуг представляє собою досить складне явище, мас свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено лапками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова ринку страхових послуг за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;

2-й сектор - структурні елемента страхового ринку страховики, страхувальники та об'єднання страховиків;

3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та перестрахові посередники.

Перший сектор – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Другий сектор структурної будови страхового ринку України представлений:

страховиками - страховими компаніями, пересграхо-виками у формі акціонерних, повних, команди і ні їх товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній;

страхувальниками юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;

об'єднаннями страховиків страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків.

Третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять:

прямі посередники - страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;

непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють прахові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та гї, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер);

нестрахові посередники - виконують роботу другого напрямку, тобто виконують роботу, яка пов’язана із наданням консультаційних, інформаційних, рекламних, фінансових та інших послуг.

Слід зазначити, що основним інструментом страхового ринку являється договір страхування, який повинен відповідати вимогам, що закладені в ст. 16 Закону про страхування. А саме:

повинен укладатись відповідно до правил страхування;

повинен містити чітко зазначені вимоги щодо назви документу, назви та адреси страховика й страхувальника, зазначенню об'єкта страхування, розміру страхової суми та страхових виплат, переліку страхових випадків, розміру страхових внесків, величини страхового тарифу, терміну дії договору та порядку припинення його дії, умов здійснення страхових виплат, переліку причин відмови у страховій виплаті, прав та обов'язків сторін, тощо.

Валюта страхування обмежується дією валютного законодавства та валютними застереженнями в Україні: страхові платежі вносяться лише у грошовій одиниці України, а нерезиденти - окрім зазначеного можуть і у вільно конвертованій іноземній валюті. Страхова виплата здійснюється у тій валюті, яка передбачена договором страхування.

Законодавством України встановлені певні вимоги щодо припинення дії договору страхування та умов визнання його недійсності.

Іншим інструментом на страховому ринку України с страховий поліс, який підтверджує факт укладання договору страхування, в деяких випадках замінює сам договір (страхування від нещасних випадків школярів, майна громадян, цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо) тобто, там, де застосовуються загальні правила та умови страхування чи страхові тарифи, обмежені державою.

Отже, ми бачимо, що страхування відіграє досить велике значення у господарській діяльності як окремого суб’єкта, так і країни в цілому, бо на даний час є найефективнішим засобом мінімізації ризиків. Також бачимо, що ринок страхових послуг є досить специфічним та має досить складну структуру.

1.2. Організація діяльності страхових компаній як основних учасників ринку страхових послуг

Становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежатиме від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, підвищення вимог до порядку створення діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України у міжнародні структури, а також створення оптимальної структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням, залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

Важливим елементом, ядром страхового ринку є