Необхідно зазначити, що при розробці нормативних актів Держфінпослуг враховує досвід держав-членів ЄС та положення вторинного законодавства. Останнім суттєвим інституційним зрушенням в цьому напрямку стало створення в штатній структурі Держфінпослуг відділу євроінтеграції, до функцій якого віднесено, зокрема, реалізацію стратегії європейської інтеграції в сфері фінансових послуг, проведення аналізу підзаконних документів на відповідність європейському.

Якщо більш детально конкретизувати заходи, які держава застосовує до учасників ринку страхових послуг, тим самим здійснюючи державне регулювання страхової діяльності в Україні, то неодмінно слід сказати про вимоги до здійснення страхової діяльності, про ліцензування, вимоги до складання звітності, порядок здійснення перевірок страховиків.

Страховики можуть створюватися в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до Державного реєстру фінансових установ. При цьому:

1) мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України;

2) статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше ніж 25% від загального розміру статутного фонду. Законодавством України забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання вимог законодавства.

Страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхування.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та управлінням ними.

Страховик зобов'язаний дотримуватись умов забезпечення платоспроможності, для цього він зобов'язаний формувати, обліковувати і розміщувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених Законом України „Про страхування" і відповідними нормативно-правовими актами. Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

При здійсненні діяльності з обов'язкових видів страхування страховик зобов'язаний утворювати централізовані страхові резервні фонди згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів й дотримуватись порядку та правил їх проведення, застосовувати форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків, установлені Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення майбутніх страхових виплат в залежності від видів страхування (перестрахування) страховики утворюються страхові резерви. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя —математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких вони несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

За видами страхування (крім страхування життя) страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів:—

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;—

збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові виплати за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у страховій виплаті.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежності від часток надходжень сум страхових платежів, які не можуть бути меншими ніж 80% від загальної суми надходжень страхових платежів з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період).

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:—

довгострокових зобов'язань (математичні резерви);—

належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів України щодо страхування Держфінпослуг видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування.

Для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.

Після отримання відповідної ліцензії в Держфінпослуг страховик має право здійснювати страхову діяльність на всій території України.

За видачу ліцензії на кожен вид страхування, переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії справляється плата в розмірі, установленому нормативно-правовими актами Держфінпослуг. Плата за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахунку за кожний рік користування ліцензією у порядку встановленому нормативно-правовими актами Держфінпослуг.

Страховик повинен розмістити отриману ліцензію в доступному для огляду місці за своїм місцезнаходженням.

Ліцензія видається на здійснення окремого виду страхування та дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики в перестрахування лише з тих видів добровільного і обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію.

Страховик зобов'язаний прийняти та зареєструвати в Держфінпослуг правила страхування.

Ліцензії на обов'язкові види страхування