Для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності заявник відповідно до цих Ліцензійних умов подає до Держфінпослуг документи, перелік яких передбачено Законами України „Про страхування" і „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність поданих документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих про видачу ліцензії, заявник може подати до Держфінпослуг нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі прийняття Держфінпослут позитивного рішення про видачу ліцензії Держфінпослуг оформлює ліцензію не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вноситься до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Порядок складання звітних даних страховиків визначає процедуру складання, терміни подання до Держфінпослуг звітних даних щодо здійснення страхової діяльності. Зокрема, форми звітних даних складаються у вигляді документів у електронній та паперовій формах.

Документи в електронній формі складаються шляхом заповнення українською мовою таблиць та форм, передбачених цим порядком, за допомогою програмних засобів, які забезпечують формування файлів у форматі, визначеному Держфінпослуг.

За строками складання звітність поділяється на: квартальну та річну. У термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідованої звітності разом із супроводжувальним листом. Достовірність та повнота річного балансу, консолідованої звітності має - бути підтверджена аудитором, що внесений до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

Усі документи в паперовій формі, зшиваються, сторінки нумеруються, засвідчуються підписом керівника та головного бухгалтера, печаткою страховика. При цьому паперова форма документів за складом даних має відповідати електронній формі таких документів.

Отже, поступово в Україні створюється достатнє правове поле страхової діяльності, яке базується на законодавчій базі та раціональному державному регулюванні, контролі в цій галузі економіки. Хоча говорити про стагнацію страхового ринку та страхової справи в Україні ще досить рано. Слід також зазначити, що здорова макроекономічиа і структурна державна політика є суттєвою передумовою стабільності системи страхування й запобігання серйозним викривленням ринку страхових послуг.

Розділ 2. Оцінка ефективності ринку страхових послуг України

2.1. Аналіз динаміки розвитку ринку страхових послуг України

У сучасних економічних умовах страхування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Водночас, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту. Українські страхові компанії ще не акумулювали вагомий обсяг інвестиційних ресурсів, тому їх частина у вітчизняній економіці ще доволі мала.

Розвиток страхового ринку відбувається на фоні позитивних змін макроекономічної ситуації в державі при зростанні добробуту населення і посиленні державного регулювання і нагляду за страховою діяльністю.

Джерелом аналізу страхового ринку України є розрахунки страхового рейтингу «Insurance ТОР» по даним Держфінпослуг та Ліги страхових організацій..

Український страховий ринок ще молодий і перебуває у стадії формування. Але уже сьогодні появляються ознаки того, що страхування стає важливішим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але у перспективі може стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання занятості населення.

Відповідно до очікувань аналітиків, 2006 piк не приніс для українського страхового ринку особливих новин, продовжуючи тенденції, які були закладені у попередньому, 2005 році.

Українські страховики зменшували обсяги страхування фінансових ризиків, добровільного страхування відповідальності, об'єми внутрішнього перестрахування та перестрахування у нерезидентів; але зростали страхові виплати, обсяги премій 3i страхування життя та статутні фонди страховиків.

Іноземні інвестори продовжували досить активно вкладати кошти в українських страховиків і ринок поповнився ще декількома страховими компаніями з гучними іноземними іменами.

Слід зазначити, що кількість страхових компаній в Україні продовжує поступово збільшуватися, як у галузі страхування життя так галузі ризикових видів страхування. І хоча Держфінпослуг проводить політику стримання зростання кількості страхових компаній, на ринку припиняє свою діяльність менше страхових компанії ніж створюється за аналогічний період.

Наприклад, за даними Держфіпослуг України, у 2006 р. кількість зареєстрованих страхових компаній склала 407, в тому числі тих, які займались страхуванням життя — 67. На 1 січня 2004 р. в Україні було зареєстровано 387 страхових компаній (СК). У 2005 р. їх кількість, порівняно з 2003 р., зросла на 42 одиниці, а порівняно з 2004 роком — на 12. Водночас реально протягом року на ринку працювало не більше 200 компаній. Оскільки частка валових премій з усіх видів страхування, що належить першим трьом компаніям, складає 12,2% (у 2004 цей показник складав 22,3%), першим 50 страховим компаніям належить 73,7% зібраних премій (у 2004 — 83%), за даними Ліги страхових організацій кошти перших 100 контролюють 19% ринку.[5]

На початок 2006 р. до державного реєстру було внесено 68 страхових брокерів, серед яких 44 (65%) — українські юридичні особи; 11 (16%) — фізичні особи; 13