Рис 2.3. Рівні страхових виплат у 2004 – 2006 роках

За договорами перестрахування ризиків на кінець 2006 року українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили 5 621,6 млн. грн. (41% від валових страхових премій по ринку), з них:*

перестраховикам-нерезидентам - 561,07 млн. грн. (4% від валових премій по ринку),*

перестраховикам-резидентам - 5 060,55 млн. грн. (37% від валових премій по ринку).

У 2006 році операції перестрахування продовжили тенденцію щодо уповільнення росту абсолютних значень. Відносні показники щодо частки перестрахування у валових страхових преміях (рис.2.4.) у порівнянні з попередніми роками, також продовжують знижуватися, однак вже з меншою інтенсивністю.

Рис. 2.4. Частка перестрахування у валових страхових преміях у 2003 – 2006 роках

Види страхування за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій отриманих за такими видами:

страхування повітряного транспорту - 26,95%,

страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%,

страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%,

страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи

відповідальність перевізника) - 47,72%,

страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючивідповідальність перевізника) - 51,48%,

обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%,

обов'язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту - 54,20%.

Українські страховики також приймали ризики на перестрахування від перестрахувальників-нерезидентів за видами страхування іншими, ніж страхування життя. У 2006р. від перестрахувальників надійшло 21,5 млн.грн.

Загальна сума виплат отримана українськими страховиками, які передавали свої ризики в перестрахування становила 396,3 млн.грн. (15,2% від всіх валових страхових виплат), в тому числі отримано від:

перестраховиків-нерезидентів -122,8 млн. грн. (4,7% від валових страхових виплат),

перестраховиків-резидентів - 273,4 млн. грн. (10,5% від валових страхових виплат).

В порівнянні із 2005 роком, пропорційність страхових виплат у розрізі внутрішнього перестрахування і зовнішнього не значно змінилась у обсягах компенсаційних виплат та у пропорціях:

у 2005 році від перестраховиків надійшло 409,6 млн.грн. (21,6% від всіх валових страхових виплат), в тому числі від перестраховиків-нерезидентів 65,3 млн.грн. (3,45% відповідно) та від перестраховиків-резидентів - 344,3 млн.грн. (18,2%).[11]

Таким чином, за результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок, майже скінчив перетворюватись. Він став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Тому, без значних змін у законодавстві не слід очікувати значного зростання премій за цими видами. У той же час, слід зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

2.2. Аналіз конкурентоспроможності сектору страхових послуг України

Конкуренція у секторі страхових послуг — це суперництво страхових компаній і брокерів за залучення страхувальників, мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне їх інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Проте конкурентоспроможним страховим сектором можна вважати сектор, в якому, при відкритості доступу для іноземних конкурентів, зберігаються позитивні темпи залучення страхувальників, відбувається ефективне використання акумульованих коштів та зберігаються високі фінансові результати.

Оцінити конкурентоспроможність ринку страхових послуг України можна за такими показниками як капіталізація кластеру та концентрація капіталу, ємність страхового ринку, структура страхового портфелю, що визначається як співвідношення корпоративного та роздрібного, особистого страхування, асортимент страхових продуктів, що пропонуються споживачу, існування кептивних компаній та псевдострахування.

Рівень співвідношення страхових премій до ВВП країни так само, як і кількість сплачених страхових премій на душу населення, дають загальну уяву про розвиток страхового сектору в різних країнах.

Розвиток страхування в Європейському Союзі набагато вищий, ніж в Україні. З огляду на те, що в ЄС частка страхування життя в загальній кількості сплачених премій складає 62%, в Польщі — 41%, можна очікувати подальший стрімкий розвиток ринку страхування життя в Україні, частка якого сьогодні складає всього 2%.

Важливим показником кластеру страхових послуг є його капіталізація. Оскільки саме капіталізація є кумулятивним показником, котрий дає можливість компанії брати на страхування великі ризики із меншою часткою перестрахування. Станом на 9 місяців 2006 р. сплачений статутний капітал страховиків становив 7 812,0 млн грн., та у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року зріс на 1,1 мільярди гривень. Частка іноземного капіталу становила 1 067,1 млн грн., (13,4% від загальної суми сплачених статутних фондів) або 16,2% від загальної кількості компаній на ринку (всього 66 СК, створених за участю іноземного капіталу).

Станом на кінець 3 кварталу 2006 року сукупний розмір активів страховиків (валюта балансу) становив 22 498,8 млн грн., з них активи, визначені статтею 31 Закону України "Про страхування" — 16 402,6 млн грн., в тому числі 1 936,2 млн грн. — права вимоги до перестраховиків.

Ще одним показником, що безпосередньо впливає на конкурентоспроможність страхових компаній, є показник концентрації капіталу. На вітчизняному страховому ринку домінують великі компанії, а дрібні страховики практично не впливають на ринок, проте це не створює умов для появи ринку олігополістичної конкуренції, і ринок досі залишається конкурентним.

Слід наголосити, що концентрація щільно пов'язана із монополізацією, проте не обов'язково призводить до появи фірм-монополістів. Концентрація виробництва як процес має визначений рівень і динаміку, що характеризується системою показників. У країнах з розвинутою ринковою економікою склалася дієва система антимонопольного законодавства, на основі якого регулюються процеси концентрації з метою запобігання появі монополістів. Найбільшого поширення одержав показник частки фіксованого числа підприємств. Так,