групові страховки життя й медичні страховки.

Через агента, що грає роль довірчого партнера на базі, особистих довгострокових контактів або непрямого гаранта купується страховки, що, на базі стійкого позитивного ділового іміджу самого агента перед страхувальником, частіше й успешнее всього продаються:

У різних країнах частки агентів і брокерів у загальному обсязі продажів ризикових і накопичувальних видів страхових послуг у різних сегментах страхового ринку неоднакові.

Останнім часом додатковим стимулом розвитку агентско-брокерської системи продажів є процес глобальної інформатизації й комп'ютеризації страхового бізнесу на основі комп'ютерних мереж загального користування й, зокрема, всесвітній мережі Інтернет. Страховий ринок стає більше доступним для посередника.

Розвиток мережі глобальних продажів страхових продуктів і перестрахування привело до виникнення потреби в строгій правовій базі для страхових посередників, що обмовляє їхньої функції, кваліфікаційні вимоги, юридичний статус. Ці вимоги встановлені в Рекомендаціях Комісії ЄС від 1991 р. (Всесвітні принципи дотримання каналів розподілу страховок), де зафіксовані: |

однакові вимоги до посередників;

принципи гарантій фінансової стійкості посередників і вимоги обов'язкового страхування їхньої професійної відповідальності;

однакові вимоги до звітності страхових посередників;

загальний порядок реєстрації й контролю за діяльністю страхових посередників.

При продаже через брокерів, подаються:

Сложні індивідуальні страховкі, требуючіх пояснення: (наприклад, інвестиції, відов бізнеса, ценних паперів і пр.)

Крупні транспортні ріски:

Риски дорогостоящих обїектів со сложной структурой:

Групові страховки життя і медіцинскії страховкі.

Через агента, іграючій роль доверітельного партнера на базє лічних довгострокових контактов ілі косвєного гаранта покупаємой страховкі на базє устойчівого положитєльного делового іміджа самого агента перед страховатєлєм, Продаються :

Індивідуальні лічні страховки (страхованіє життя, пенсіоне, від нечасного випадку, медицинское.

Інвідуальні імуществєні страховки і страховки відповідальності (гражданской, професійної, адвокатської).

Оформлення відносин між страховиком та страховим посередником

Відносини між страховою компанією та страховими агентами будуються на підставі договору. Договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) — письмова угода між страховиком та страховим агентом. В угоді визначаються права та обов’язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

У договорі обумовлено вид страхування, за яким агент уповноважений працювати, максимальний ліміт відповідальності, що його він може прийняти, територіальні обмеження, порядок здійснення страхових виплат та відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Розмір комісійної винагороди, як правило, виражається у процентному відношенні до страхової премії, сплаченої страхувальником за договором страхування. Обов’язковою умовою у договорі має бути передбачено порядок надходження страхових платежів та порядок звітування страховими посередниками. Звичайно, перш ніж почати посередницьку діяльність у сфері страхування, в установчих документах страхового посередника чи у свідоцтві платника єдиного податку повинна бути передбачена така діяльність1.

Особливими вимогами до порядку проведення агентської діяльності є: —

страховий агент, який отримує страхові платежі від страхувальників, зобов’язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; —

страховий агент зобов’язаний щодекади подавати страховику дані про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів.

Спинимося докладніше на щодекадній звітності. Затвердженої форми такої звітності немає, але страхова компанія при укладенні агентської угоди зобов’язана погодити не тільки розмір комісійної винагороди, а й передбачувану форму та порядок подання звітності перед страховиком. У цій звітності може бути наведена інформація про найменування страхувальника, об’єкт страхування, термін дії договору, перелік ризиків, розмір страхового платежу, дату надходження платежу тощо.

Отже, робота страхового агента є копіткою, вимагає регулярного подання звітності про укладені договори страхування. Крім цього, ми розуміємо, що страховий агент реалізує готовий страховий продукт, який в основному оформлений на бланку суворого обліку. Отож агента чекає ще й звітування стосовно бланків суворого обліку (бланків полісів).

У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов’язаний зупинити дію агентської угоди не менш ніж на три місяці. Тож страхові посередники, які виявлять бажання працювати зі страховою компанією, зобов’язані дотримуватися вищенаведених вимог. А страхова компанія, своєю чергою, контролює цей процес. Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

Розгляньмо на прикладах порядок відображення у бухгалтерському обліку страхової компанії комісійної винагороди, виплаченої страховому посереднику.

Чи потрібна ліцензія на проведення діяльності страховими посередниками?

Послуги у сфері страхування належать до фінансових (ст. 4 Закону про фінпослуги). Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами страхової діяльності (ст. 34 зазначеного Закону). Про ліцензування посередницької діяльності ні в Законі про страхування, ні в Ліцензійних умовах провадження страхової діяльності2 не йдеться. Власне страхові послуги і допоміжну посередницьку діяльність у сфері страхування слід розмежовувати. Таке розмежування випливає як із ГК, так і з КВЕД, оскільки фінансова діяльність суб’єктів господарювання включає як страхування, так і окремо допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування (ст. 333 ГК). Згідно з п. 5 ГК, допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є в тому числі й інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов’язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види