З огляду на значну поширеність ризику вогню вогневе страхування користується найбільшою популярністю серед страховиків і страху-вальників як базове для здійснення страхування від втрат прибутку. У світовій практиці страховий захист очікуваного прибутку грунтуеться також на інших майнових видах страхування. Конкретними видами такого страхового захисту с МLОР (Маchineri Loss of Ргоfіl Іnsurance — страхування від втрати прибутку через аварію машин) та ALOP (Аdvance Loss of Profits — страхування втрат прибутку, спричинених перенесенням насамперед строків початку виробничого процесу, пов'я-заного із модернізацією чи реконструкцією виробничого об'єкта).

Звичайне страхування майнових засобів досить часто покриває лише незначну частину втрат, яких господарський суб'єкт зазнав вна-слідок прояву ризику. Набагато більшими можуть бути його втрати, завдані неотриманням сподіваного прибутку. Проте, на звичайне базо-ве майнове страхування покладається завдання забезпечити кошти, до-статні для відтворення знищених засобів та предметів виробництва. З цією метою найбільш бажаним було б страхування майна основних фондів у його новій вартості від базових (найпоширеніших) ризиків.

Така форма страхової відповідальності, яка передбачає принцип «нове за старе», тобто коли страхова сума об'єкта береться на рівні йо-го відновлюваної вартості, уже запроваджувалася в загальному поряд-ку у Німеччині та Австрії ще в 1929 році. Організація такого страхового захисту стосувалася здебільшого ризику вогню. Таке страхування є середнім типом між страхуванням реальних майнових втрат у їх зали-шковій вартості і страхуванням втрат очікуваної користі, тобто стра-хуванням утрачених можливостей.

Страхове відшкодування, отримане при страхуванні у «новій вар-тості», дає змогу вчасно відновити виробничий процес, перерваний че-рез настання випадкової події. Страхування від втрати прибутку перед-бачає виплату відшкодування, яке замінює для застрахованого суб'єкта регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу, зберігання фінансової кондиції на такому рів-ні, який був би досягнений при ненастанні страхового випадку.

Страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку є збірною і охоплює такі види збитків:

Крім втрати прибутку, яка може статися через безпосереднє по-шкодження майна І сповільнення чи зупинення виробничого процесу, прибуток може бути втрачений також тоді, коли настане страховий випадок у корпоранта даного господарського суб'єкта, Корпорант, який відіграє роль постачальника, зазнавши безпосередніх майнових втрат, не зуміє виконати домовленостей про постачання. Це призведе до таких самих негативних наслідків, як і вимушена перерва виробни-чого процесу через пошкодження майна. Велика ймовірність настання таких випадків також дає підстави для відповідного додаткового стра-хового захисту від їх наслідків. Такий вид страхування дістав назву Соntingency Business Interruption — від випадкового переривання біз-несу і може охоплювати такі самі ризики, що їх охоплює основне страхування від втрати прибутку.

Загальний, обсяг страхової відповідальності страховика при стра-хуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми. Страхова сума для потреб цього страхування обчислюється на базі пе-редбачуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які мо-жуть скластися у господарському році. У практиці страхування від втрат прибутку застосовується поняття прибутку — брутто. Прибуток-брутто, у свою чергу, складається з двох частин: власне прибутку в економічному значенні цього поняття, названого прибутком-нетго, та по-стійних витрат, які є чистими втратами в умовах простою виробництва.

На відміну від постійних витрат змінні витрати безпосередньо пов'язані з потребами виробництва. Це передусім сировина, матеріали,

транспортні витрати та інші елементи затрат. Проте поділ витрат на постійні та змінні не є простим. Він потребує уважного аналізу кожної конкретної ситуації. При цьому слід спиратися як на матеріали бухга-лтерського обліку, так І на особливості технології та організації даного виробництва. Вагомим елементом витрат є, як відомо, видатки на оп-лату праці, насамперед виробничого персоналу. По суті — це змінні витрати. Однак з позиції виробничої та соціальної політики страху-вальник не може уникнути цих витрат на період перерви виробництва. Адже існує необхідність зберегти кваліфікований виробничий персо-нал, а в разі тимчасового звільнення якихось працівників страхуваль-ник зобов'язаний матеріально їх забезпечити.

Якщо взяти до уваги, що виробничий оборот страхувальника іден-тичний виручці, отриманій ним від реалізації товарів та послуг, то ве-личину прибутку -брутто можна обчислити спрощеним методом — ме-тодом віднімання від величини виробничого обороту суми витрат змінного характеру.

Прибуток-брутто страхувальник обчислює за спеціальною методи-кою, причому його розрахунки мають бути підтверджені аудитором. Розрахунок прибутку-брутто є необхідним доповненням до заяви стра-хувальника про бажання застрахуватися від втрат прибутку, При по-дальшому розрахунку страхової суми на основі прибутку-брутто вра-ховуються також усі чинники, які по-різному впливають на вироб-ничий оборот та його складові елементи. Мають бути враховані сезон-ність виробництва, позиція страхувальника на ринку, загальні тренди розвитку підприємства і всієї галузі, показники діяльності кількох по-передніх років. Додержуючи зазначених вимог щодо калькуляції ве-личини страхової суми, можна максимально точно передбачити обсяги майбутніх виплат страхового відшкодування.

Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить не стільки від розміру знищень (як у разі звичайних майно-вих страхувань), скільки від тривалості перерви виробничої діяльності. Чинник часу характеризується специфічним параметром, який визна-чається і застосовується лише при страхуванні від втрат прибутку — терміном відшкодування. Ним є розрахунковий період діяльності під-приємства,