Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучас-ному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, до-вірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим праців-ником (боржником). Такі відносини можуть набувати реального змісту в передачі працедавцем своєму працівникові у тимчасове користуван-ня засобів транспорту або ж інших цінностей. Отже, виникає ризик не-виправдання довіри працедавця. На випадок завдання Йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування, як бачимо, з одного боку, має характер делькредерпого, бо страху-вальником є кредитор, а з другого — набирає форми страхової гаран-тії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

Отже, беручи до уваги різноманітність характеру операцій, пов'яза-них із безпосереднім страхуванням кредитів та наданням страхових гарантій сторонам кредитних взаємовідносин, кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого — задоволь-нити випадкові оцінювані майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати між суб 'ектами кредитно-страхових відносин.

Видове розмаїття кредитного страхування як із практичних, так і з теоретичних міркувань потребує класифікації за істотними критеріями та зведення в єдину систему ієрархічного типу. Головною ознакою, притаманною кожному виду кредитного страхування, є безпосередній чи посередній спосіб організації страхового захисту кредитних відно-син. Згідно з цією істотною ознакою загальну систему видів кредитно-го страхування можна подати такою схемою (рис. 3):

Кредитне страхування

Делькредере страхування | Страхування довір`я | Гарантійне (заставне) страхування.

Страхування товарних кредитів | Страхування фінансових кредитів | Класичне (заставне) страхування | Страхування фінансових гарантій

Рис.3 Класифікація страхування кредитів.

Організаційні форми страхування кредитів.

Страхова практика, спираючись на спільні засади кредитного стра-хування та враховуючи особливості обслуговування ризиків, які вини-кають при здійсненні різних видів кредитних відносин, виробила ряд організаційних форм страхування кредитів. Назвемо їх у порядку еко-номічної значущості.

Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного ти-пу, що передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок неви-конання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Сфера застосування товарних кредитів у високороз-винених ринкових системах є майже необмеженою. Понад 80 % сві-тової торгівлі здійснюється наданням кредитів. Воно охоплює всі га-лузі господарства. Поряд із класичними сферами виробництва й торгі-влі останніми роками таке страхування дедалі більше проникає у сферу послуг. Проте розвиток кредитних відносин є лише передумо-вою виникнення страхування кредитів. Головна його причина — масо-ві випадки неплатоспроможності покупців-позичальників, зумовлені різними чинниками: невигідною кон'юнктурною ситуацією як в окре-мих галузях, так і в усьому економічному секторі, брак власних обіго-вих коштів; спадаюча відсоткова ставка; помилки в управлінні через складність сучасного менеджменту; зростаюча внутрішньогалузева та міжгалузева конкуренція, стагнація потреб і споживання.

При страхуванні товарних кредитів об'єктом страхування стає, як правило, весь товарний обіг протягом року.

Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо — про-давцем покупцеві, а й посередньо — на умовах факторингу, тобто з участю посередника — фактора, чи факторного банку. Господарська практика знає багато видів факторингу. З огляду на порядок врахування ризику неплатоспроможності боржника найістотнішого значення набу-ває факторинг повніш і неповний. Головною ознакою повного факторин-гу є те, що ризик неплатоспроможності боржника тяжіє на факторі. У разі застосування неповного факторингу ризик неплатоспроможності лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора найбажанішим видом факторингу є повний факторинг з передачею ризику торговельної опе-рації на фактора. Цей ризик може бути охоплений страхуванням.

Відповідальність страхового закладу при страхуванні в умовах фа-кторингу дорівнює повній вартості контракту, тобто сумі заборговано-сті, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори страхуван-ня можуть укладатися на кожну окрему операцію або (як у разі регулярних торговельних відносин) на підставі генеральної угоди.

Рис.4 Механізм функціонування страхової угоди в умовах факторингу

Страхування кредитів лід інвестиції здійснюється на базі опера-ції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачаль-никами кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У пер-шому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних за-собів, а в другому — кредитні установи, однаково зацікавлені у своє-часному і повному поверненні заборгованості. З метою забезпечення її повернення застосовується відповідна форма страхового захисту. Більш популярним є страхування матеріальних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Цільовий характер використання таких кре-дитів є очевидним. На відміну від них фінансові (банківські) кредити оцінюються як нестрахувальні (через меншу певність щодо їх цільово-го використання).

Важливим методом кредитування інвестиційної діяльності є на-дання лізингового кредиту. Таке кредитування може здійснюватися як безпосередньою передачею виробникам і власникам основних за-собів у довгострокову оренду, так і за посередництвом спеціальних лізингових закладів. В українській господарській практиці роль лізинго давців-посередників можуть виконувати комерційні банки. Во-ни, застосовуючи фінансовий лізинг, мають змогу купувати основні засоби І передавати їх в оренду за відповідну плату. Як важливий елемент цієї плати передбачається ризикова надбавка, призначена на покриття збитків, які можуть виникнути в лізингодавця в разі несво-єчасного внесення орендної плати або ж неповернення об'єктів лізи-нгу. Проте більшу ефективність у справі захисту інтересів лізингода-вця може мати застосування страхування умов виконання лізингових операцій. Типова схема взаємовідносин між сторонами, які беруть участь у лізинговій операції та її страхуванні, набирає такого вигля-ду (рис. 5):

Рис. 5. Взаємовідносини сторін при страхуванні лізингових операцій

Обсяг страхової премії, як і ризикова надбавка, обчислюється з урахуванням платоспроможності орендаря. З огляду на трудність дов-готермінового прогнозування фінансового стану орендарів страхові заклади