Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок нас-тання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банків-ські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничо-го споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смер-ті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повно-цінний, регулярний дохід через повну або часткову втрату ними пра-цездатності чи джерела постійного заробітку.

При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є, як прави-ло, позичальник — фізична особа. Він же безпосередньо вступає у від-носини зі страховиком. Наявність страхового забезпечення є необхід-ною умовою здійснення кредитної угоди. Оскільки основними ризи-ками неплатоспроможності є ризики фізичного, біологічного та соці-ального функціонування особи, то технічно страхування споживчих кредитів будується на тих самих засадах, що й особисте страхування. У разі настання страхового випадку обов'язок повернення кредиту ля-гає на страховика. В умовах продажу товарів «на виплату» споживчі кредити можуть мати «амортизаційний» характер, який передбачає по частинну сплату отриманого кредиту. Страхування такого кредиту (його залишкової частини) набуває вигляду «термінового» страхуван-ня зі змінною (спадною) страховою сумою. Умови надання та повер-нення

у випадку надання ними банківських кредитів (на умовах почастинно їх погашення) для придбання споживчих товарів. Схему взаємо-зв'язків між учасниками таких кредитно-страхових відносин унаочнює рис, 6.

Умова купівлі-продажу | Покупець

позичальник | Кредитний договір

^^

Продавець |

Банк (страхувальник,

застрахований)

Страхове відшкодування

Страховик

Рис. 6

Страхові тарифи формуються із врахуванням величини першої ви-плати покупцем, кількості визначених періодичних, почастинних по-гашень кредиту (термін його надання) і, безперечно, надійності пози-чальника, яка може бути досить мінливою. Це спонукає страхові за-клади до страхування, а банки — до надання кредитів лише на якомога коротший термін і в невеликих сумах. Бажаної надійності такі кредитні відносини між кредитором і позичальником можуть досягти за умови застосування спеціального способу забезпечення зобов'язань — застави.

Страхування кредитів, виданих під заставу, може здійснювати-ся тоді, коли позичальник забезпечує повернення кредиту переданим у заставу належним Йому нерухомим чи рухомим майном. Очевидно, що майно, передане у заставу, піддається небезпеці знищення або пошко-дження, що загрожує платоспроможності позичальника і може призве-сти до втрати ним можливості повернення боргу. Отже, предмети зас-тави потребують страхового захисту. Закон України «Про заставу» визначає механізм страхування заставлених предметів. Він, зокрема, покладає на заставодавця обов'язок страхування нерухомих об'єктів та предметів Іпотеки, переданих ним у заставу. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів заставодавця (страхувальника) у пов-ній вартості заставленого майна, але на користь заставодержателя.

У разі порушення заставодавцем обов'язків щодо страхування пре-дмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового по-вернення основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок, але в інтересах заставодавця із наступним стягненням з нього витрат зі страхування.

У разі застави (закладу) рухомого майна заставодержатель, якщо інше не передбачено договором застави, зобов'язаний страхувати пре-дмет закладу в обсязі його вартості за рахунок і в інтересах заставода-вця. Отже, в таких ситуаціях Ідеться про безпосереднє страхування предметів застави майна, вартість якого становить гарантію плато-спроможності позичальника і виконання ним зобов'язань перед своїм кредитором від усіх ризиків. Таким чином, при страхуванні заставле-ного майна (іпотеки) страхувальником і застрахованим є заставода-вець, а заставодержатель є суб'єктом, на користь якого укладено стра-хову угоду, тобто бенефіціантом.

Згідно з характером взаємовідносин між сторонами страхового процесу в разі настання страхового випадку (втрати предметом іпоте-ки своєї вартості через пошкодження або знищення) першочергове право на отримання суми належного страхового відшкодування має заставодержатель — кредитор. Виплата страхового відшкодування кредиторові є забезпеченням його лише перед удаваною явною (хоча й потенційно можливою) неплатоспроможністю позичальника. Водно-час виплата страхового відшкодування безпосередньо страхувальни-кові створює небезпеку його нецільового використання заставодавцем. Сучасне законодавство багатьох європейських країн дозволяє пе-рейти від страхування предметів застави до безпосереднього страху-вання кредитів, виданих під заставу. Його зміст полягає в тому, що угода про страхування кредиту набуває характеру страхової гарантії, виданої кредиторові (застрахованому) страховиком. Відповідно стра-ховим випадком визнається неповернення позичальником у встанов-лені терміни заборгованості кредиторові. Факт настання страхового випадку, який заявляється і стверджується кредитором, дає підставу страховикові виплатити страхове відшкодування в обсязі непогашеної частки заборгованості. У свою чергу, страховик як заставодержатель отримує право на стягнення на свою користь належної йому суми за рахунок реалізованої іпотеки. Перед укладанням договору про заставу заставодавець зобов'язується застрахувати призначене для застави май-но від тих ризиків, які, на думку страховика, можуть загрожувати Іпоте-ці втратою її вартості. Страхові тарифи встановлюються на рівні, який відповідає величині ризиків. Як правило, іпотека страхується на умовах «від усіх ризиків». Після цього нотаріальним актом іпотека оформляєть-ся на користь страхувальника, який одночасно стає заставодерджателем. Інтегральною частиною страхового полісу є копія кредитної угоди між кредиторем-застрахованим та позичальником-страхувальником.

Страхування кредитів довіри пропонує підприємцям захист від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персо-налом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки необхід-но довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу:*

уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчи-нення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхуван-ня кредит}' в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінно-стей, котрі неначе надаються в розпорядження у