Водночас у звязку з такими загальними проблемами соціально-економічного розвитку країни, як спад виробництва, відсутність накопичень у субєктів підприємницької діяльності і громадян, можливість розширення спектра страхових послуг обмежена. Тому в сучасних умовах перед державою і органами державного нагляду постало завдання розвязати ті нагальні проблеми, які заважають нормальному розвитку і функціонуванню страхового ринку і, як наслідок, не сприяють іормуванню дієвого вітчизняного страхового ринку, підвищенню його ефективності та впливу на розвиток економіки країни.

Існування зазначених проблем на страховому ринку України гальмує розвиток страхової галузі й не забезпечує розкриття цого повноцінного потенціалу для розвитку економіки.

Дуже важливим кроком держави є удосконалення податкової політики у сфері страхування.

На сьгодні загальний стан економіки, фінансів підприємств і доходів населення не дає можливості спямувати достатні кошти на цілі страхування. Це спричинено значною мірою чинною системою оподаткування та системою регулювання фінансів підприємств. Лише за обмежиними видами страхування страхові платежі можна зараховувати на собівартість продукції,а левова їх частка сплачується лише з прибутку. Аналогічна ситуація і з платежами громадян, де потребують вирішення питання щодо зарахування в неоподатковувний дохід фізичних осіб платежів, спдачених ними на цілі страхуваня. Так само оподатковується страхове відшкодування, яке отримують громадяни, що принижує його компенсуючу роль.

У цьму напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з системи оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманими ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат.

Српавді, розвязання цієї проблеми потребує виваженого підходу, адже запровадження вказаних норм призведе до зменшення оподатковуваної бази зазначеної категорії платників податку. Проте досягнутий позитивний ефект може бути набагато більшим, ніж втрати бюджету. Наприклад, підвищеться рівень соціальної захищеності громадян у той час, коли рівень соціального страхування фізичних осіб не дає змоги повною мірою реалізувати програму соціального захисту населення, забезпечення його необхідною медичною допомогою тощо.

Підвищення економічного ефекту досягатиметься за умов, якщо підприємства у нестійких перехідних умовах будуть забезпечені страховимзахистом, будуть впевнені у завтрашньму дні, у гарантії відшкодування збитків і, як наслідок, сталому функціонуванню підприємства. А це вже створює умови для збільшення обсягів виробництва товарів, бази оподаткування. тобт усі втрати бюджету на початковому етапі запровадження зазначених норм із часом були б перекриті завдяки стабільній роботі підприємств і зниженню соціальної напруги у суспільстві.

Важливим елементом державної політики регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі суперечності, що не є стимулом для діяльності страховиків. Так, під час прийняття Закону України "Про страхування" в 1996 році, було прийнято рішення щодо надання страховикам можливості здійснювати довгострокові інвестиції тільки в галузі житлового будівництва. На той час це було важливе рішення, адже страхові компанії ще не пройшли перереєстрації і багато з них не мали достатнього розміру статутного фонду.

Враховуючи важливість цього питання, держава має сконцентрувати свої зусилля перш за все на його законодавчому вирішенні. А саме на внесенні змін і доповнень до ст. 30 Закону України "Про страхування" з мтеою надання страховикам можливості здійснювати інвестиції у вигляді фінансових та інших вкладень, що використовуються для інвестування в економіку України, з визначенням переліку пріоритетних проектів, які є найважливішими і спямовані на структурну перебудову економіки України.

Крім того, необхідно закласти в інвестиційну діяльність страховиків принципи, які сприяли б здійсненню ними довготермінових капіталовкладень у найпріоритетніші науково-господарські галузі економічного комплексу України, завдяки яким забезпечується виробництво конкурентноздатних товарів і послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни. Однак без забезпечення державними гарантіями страховиків не обійтися.

Але слід мати на увазі, що цей захід на страховому ринку Україниповинен відповідати вимогавм безпечності та прибутковості, а також сприяти підвищенню рівня диверсифікації і ліквідності термінів погашення валютних активів і зобовязань.

Воднораз інвестиційні правила для страхових компаній слід координувати з правилами в інших фінансових сферах так, щоб вони не спотворювали конкуренції і не заважали розвитку фінансового ринку в цілому.

Особливу увагу держава має приділити й розвязанню проблем у здійсненні перестрахування.

Після розпаду комуністичної системи діяльність із перестрахування в нашій країні набирає обертів. У колишньому СРСР перестрахуванням займався окремий підрозділ днржавної монополії. Його діяльність обмежувалась виключно хеджуванням ризиків, повязаних із видами страхових послуг, що передбачалирозрахунки в іноземній валюті. Страхова монополія брала на себе усі ризики, мповязані із внутрішнім страхуванням. Таким чином, обсяг операцій із перестрахування був обмежений , а оборот незначний. Після проголошення незалежності України в нестійких перехідних умовах діяльність із перестрахування помітно зростає, в основному завдяки розвитку ринку страхових послуг у цілому, однак виникають і серйозні проблеми., оскільки багато страхових компаній не мають значної капітальної бази і тому схильні надмірно залежати від договорів перестрахування. Часто виникає така ситуація, коли компанія залишає собі лише обмежену частку ризиків. Цьму сприяють принаймні дві причини. Перша - це незначні за розмірами статутні фонди вітчизняних страхових компаній. Друга - це низька фінансова місткість українського тсрахового ринку. Все це призводить до того, що левова частка від суми страхових премій, тобто потенційні внутрішні інвестиційні ресурси України, надходять до іноземних перестрахових компаній, що також негативно впливає на