в тваринництві полягає, з одного боку, у створенні матеріальних умов для відшкодування збитків власників тварин від загибелі чи вимушеного забою, а з іншого – у зменшенні витрат тваринницької продукції від стихійних лих, пожеж та інших несприятливих умов. Слід зазначити, що в страхову відповідальність включаються збитки від загибелі або пошкодження тварин, на відміну від інших основних та оборотних фондів, заподіяні не лише стихійними лихами, а й зумовлені усілякими хворобами, що також може визначатись як страхові випадки.
У страхуванні тварин є принципова відмінність, що відрізняє її від інших видів майнового страхування, в яких найбільш поширеною є компенсація втрат, зумовлених частковим пошкодженням основних або оборотних фондів. Важливою особливістю страхування є їх обгрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що обсяг встановлюється не за повною оцінкою об’єкта. Певна частина страхової відповідальності залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати його зацікавленість у збереженні поголів’я тварин. На основі різниці між величинами страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин розподіляють на три групи: продуктивна худоба, молодняк, племінні й високоцінні тварини. Ддя третьої групи застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, включаючи падіж тварин від інфекційних захворювань, загибель під час експлуатації, під час пожеж та стихійних лих. Для об’єктів з інших груп властиве страхування за обмеженим страховим випадком. Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але й вимушений забій або знищення у зв’язку з настанням подій, від яких здійснюється страхування. Якщо ж ці події відбулися, то відшкодування виплачується на основі офіційного висновку ветеринарних спеціалістів у межах здійснення лікувально-санітарних заходів з боротьби з епізоотією.
1.2 Система соціального страхування.
Ніхто, крім держави, не може законодавчо захистити життя людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. Нажаль, механізми такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.
До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття, пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування системи соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв’язання необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.
У країнах з розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови підтримання і створення додаткової зайнятостіст Щоб краще зрозуміти механізм управління зайнятістю й механізм органів працевлаштування розглянемо окремі елементи соціального забезпечення у деяких передових країнах світу.
Регулювання зайнятості поєднує в них два типи методів управління. З одного боку – це методи, які характеризуються позаекономічним примусом до праці, властиві командно-адміністративній економіці, з другого боку – нові, ринкові методи при одночасному збереженні й оптимізації окремих традиційних елементів державного регулювання. Відповідно й системи соціального страхування у різних країнах мають свою специфіку.
Для нашої країни неабиякий інтерес становить досвід США щодо поширення та функціонування призначення довгострокового страхування життя. Зміст його полягає в тому, що в країні історично склалися дві незалежні гілки соціального забезпечення: державна і приватна. Держава відповідає за підтримання мінімального рівня допомоги, а також за її широку доступність. У свою чергу, соціальні програми приватного бізнесу надають переважно соціальні послуги в більш широкому обсязі і кращої якості.
Державне соціальне страхування забезпечує майже все населення пенсіями по старості, інвалідності (пов’язаної з виробничим травматизмом), у випадку смерті годувальника, а також надає медичну допомогу старим, та інвалідам ( слід зауважити, що державні пенсії по інвалідності виплачуються незалежно від рівня решти доходів отримувачів).
Крім того, запроваджена у США система державного соціального страхування дає право непрацюючій дружині пенсіонера і його неповнолітнім дітям на одержання додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чоловіком понад десять років і не вийшла більше заміж, отримує пенсію на правах дружини.
Вік виходу на пенсію – 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які мають трудовий стаж не менший ніж вісім років і платили внески у фонди державного соціального страхування також не менш ніж вісім років. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується на чверть. Пенсіонери мають право працювати. Для осіб, старших за 65 років немає обмеження на розмір пенсії, якщо заробіток не перевищує 860 доларів на місяць. За кожні три долари, зароблені вище від цієї суми, розмір пенсії знижується на один долар. Позитивним наслідком цього, поряд з іншим, є високий ступінь мотивації до праці, зростання інтересу працівників до продовження трудової діяльності.
У системі регулювання зайнятістю, що функціонує у США, важливим елементом є молодіжна політика зайнятості, яка включає в себе цілий ряд програм роботи для молоді з бідних сімей у віці від 16 до 21 року. Головна мета таких програм полягає в тому, що б молоді, яка вступає в трудову діяльність, дати відповідний рівень професійної підготовки при одночасному створенні умов для широкого вибору підходящої роботи. Місцеві органи влади, комерційні організації забезпечують учасникам таких програм часткову чи повну зайнятість (із невеликою оплатою).
Як бачимо, державна соціальна політика покликана бути не лише засобом
