У міжнародній практиці використовуються правила страхування суден, котрі відображено в Кодексі торгового мореплавства. Згідно з ними встановлюється страхування за декількома типами відповідальності: “ з відповідальністю за загибель та пошкодження”, тобто повна відповідальність; “без відповідальності за незначну аварію”; “ з відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати з рятування “.

Наведені типи відповідальності визначають обсяг суми відшкодування та величину тариіних ставок.

Договір страхування водних транспортних засобів може укладатись на повний строк або на конкретний рейс, у межах яких поширюється відповідальність страхової компанії на збитки. Договір не втрачає сили, якщосудно відхилилось з обумовленого району чи напряму з метою надання допомоги в рятуванні людей та матеріальних активів або для забезпечення безпеки рейсу.

За основу страхової оцнки судна береться сума, запропонована страхувальником, але вона не може перевищувати фактичну вартість судна. У випадку, коли в договорі заявляється сума, нижча вартості судна, всі збитки й витрати, повязані з страховою подією та ліквідацією її наслідків, відшкодовується за пропорцією, яка виявилась при зіставленні страхової суми з фактичною вартістю судна на дату початку дії договору страхування.

Для страхування водних транспортних засобів уцілому застосовуються принципи, властиві страхуванню інших матеріальних активів, хоча є й певні особливості, повязані з встановленням причин настання страхової події. Для цього на судні постійно ведеться корабельний жарнал, в якому відповідальні особи повинні щоденно фіксувати всі обставини та факти, що стосуються умов плавання, стану судна, вантажу тощо.

Якщо сталась аварія чи інша надзвичайна подія, яка вплинула на виконання умов договору страхування, капітан після прибуття в порт повинен про них повідомити спеціальній службі. Якщо можливі майнові притензії до судновласника, то відповідною посадовою особою порту заявляється морський протест, уньому дається оцінка морської події, дій екіпажу з попередження її та ліквідації негативних наслідків.

При водних переміщеннях вантажів та транспортних зособів ставки тсрахових платежів диференційовані. Величина їх визначається з врахуванням: призначення судна; матеріалу корпусу; класу; строку експлуатації; району плавання.

Страхування матеріальних активів при переміщенні їх безпосередньо повязане із страхуванням фрахту, тобто плати за траспортування вантажу. Страхувальником фрахту може бути й вантажовласник, й судновласник або обоє в певній пропорції. Залежно від умов оплати фрахту виникають різні права й обовязки сторін. У разі домовленості в договорі, що фрахт оплачується за будь-яких обставин, навіть при загибелі вантажу, в страхуванні фрахту зацікавлений його власник, бо він одержує відшкодування перевізної плати навіть при втраті вантажу. Коли ж фрахт виплачується після перевезення товарів, страхування фрахту відповідає інтересам обох сторін. Адже судновласник (перевізник) не одержить плати за фрахт, якщо вантаж не буде доставлений (в результаті аарії судна), а якщо власник буде змушений платити суму фрахту за доставку навіть тоді, коли вантаж зазнав пошкодження. Інтерес судновласника до страхування фрахту проявляється тоді, коли його транспорт направляється для завантаження в інший порт і під час цього переходу може бути пошкоджений, що зробить неможливим виконання в установлені строки умов перевезення вантажу.

Перевезення вантажів у морі чи річковими шляхами може призвести до заподіяння шкоди судном портовим спорудам, водному басейну внаслідок розливу нафтопродуктів або інших екологічно шкідливих речовин. Тому запроваджено страхування судновласника від настання таких важливих подій.

Страхування повітряних обєктів.

Авіаційне страхування включає як операції з відшкодування втрат, повязаних з використанням літальних апаратів, так і страхування відповідальності перед пасажирами за їхнє життя, здоровя та багаж. В авіаційне страхування входять страхування відповідальності перед третіми осбами за заподіяння можливої шкоди під час експлуатації повітряних обєктів, страхування відповідальності власників аеропортів, страхування втрат доходів внаслідок неможливості експлуатувати літак або вертоліт, причиною чого є метеорологічні умови, зруйнування злітно-посадочної смуги тощо.

Для страхування повітряних обєктів застосовуються вцілому ті ж принципи, що й для страхування звичайних активів. Разом з тим, сам характер експлуатації їх зумовлює деякі специфічні особливості. Йдеться про страхування літаків та вертольотів на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок будь-якої причини під час польоту, руху по злітно-посадочній смузі, перебування на землі чи на воді.

У суму відшкодування включається також усі обгрунтовані витрати страхувальника з протидії настання страхової події, рятування, охорони та транспортування пошкоджених повітряних обєктів.

Із страхової відповідальності при авіаційному страхуванні вилучаються випадки, характерні для всіх видів транспортного страхування. Разом з тим, є й специфічні для даного виду. До них відносяться: використання повітряних обєктів для виконання непередбачених договором страхування робіт або за межами встановленої території (якщо це не зумовлено надзвичайними обставинами); використання спеціальних майданчиків на льотному полі, не передбачених для застрахованих обєктів (крім екстраординарних подій); управління повітряним апаратом особою, яка не має на це юридичних прав; перевантаження літака чи вертольота пасажирами або вантажем.

З авіаційного страхування договори укладаються на будь-який строк або виконання демонстраційних польотів, чартерних рейсів тощо. Відповідно до моделі повітряного засобу, її технічних характеристик, протяжності польоту, природно-метереологічних умов встановлюються здебільшого індивідуальні ставки платежів.

1.6 Страхування особистого майна

З погляду на важливість майна для задаволення сімейних потреб його можна розподілити на дві групи. До першої відноситься пріоритетне майно, тобто життєві блага першої необхідності, без яких не може існувати людина, бо, в інакшому разі, стан відтворення її робочої сили буде жалюгідним. Саме це зачіпає й суспільні інтереси. До другої групи включаються менш важливі для життя й здоров’я людини матеріальні об’єкти, загибель яких здебільшого обмежує лише реалізацію особистих інтересів громадян.

Зруйнування житлового будинку або загибель сільськогосподарських тварин у місцевості, де вони відіграють основну роль у