Аналіз структури витрат показує, що продукція Підприємства є енергоємною і матеріаломісткою з великою питомою вагою умовно-постійних витрат, не залежних від об'єму продукції, що випускається. За даними за 9 місяців 1996 року ці витрати наблизилися до 38 % у складі собівартості. З падінням об'ємів виробництва протягом 1992-1996 років умовно-постійні витрати у вигляді цехових і загальнозаводських витрат важким тягарем лягли на вартість продукції, що випускається, оскільки зниження об'єму виробництва на 1 тис. мЗ збірного залізобетону спричиняє за собою зростання собівартості на 1 % за рахунок цієї частини витрат.

Враховуючи високу вартість енергоносіїв і постійну тенденцію до їх зростання, особливої уваги уділено вивченню джерел надходження тепла на завод, можливості скорочення їх витрачання або заміни джерела надходження. При використовуванні тепла з ТЕЦ-1 втрати його на зовнішніх і внутрішніх мережах складає близько 50 %. Негативною обставиною є також неможливість регулювання подачі тепла, що ставить Підприємство в явно залежне положення, прирікаючи його на прямі збитки. В цілях скорочення цих витрат в справжньому бізнес-плані пропрацювали варіанти надходження тепла з котельної паровоза, що є в арсеналі заводу і установки локальної котельної, що працює на природному газі. Проте використовування котельної паровоза має деякі недоліки, оскільки вона доцільна при невеликих об'ємах виробництва. В зимових умовах і при можливому зростанні об'ємів виробництва таке джерело не може бути достатньо надійним.

У складі собівартості продукції Підприємства висока питома вага - до 30 % (при середньому рівні для підприємств такого роду 15-20 %) займає фундацію оплати праці, що пов'язане з різким падінням об'ємів робіт в 1996 р. і бажанням збереження кваліфікованих працівників (не дивлячись на зниження об'ємів виробництва) з розрахунком на перспективну модернізацію Підприємства і освоєння) будівельних робіт. Середньомісячна заробітна платня одного працівника в 1996 році склала 1236 тис. крб. і знаходилася в межах показників в цілому по республіці.

Падіння об'ємів виробництва спричинили зростання собівартості продукції і збиткову діяльність. Збитки за наслідками діяльності за 1996 рік склали 230 млн. крб. Аналіз платоспроможності заводу по прийнятих критеріях показав, що коефіцієнт ліквідності складає 1,31 (норматив 1,2 і вище), забезпеченість власними оборотними коштами - 0,24 (норматив 0,1 і вище). Кредиторська заборгованість склала 7200. 0 млн. крб. і в два рази перевищує дебіторську, проте положення не можна вважати кризовим, оскільки активи Підприємства перевищують боргові зобов'язання.

З аналізу діяльності підприємства виходить, що слабкими сторонами його є:

- фізично і морально застаріле устаткування, особливо форми бортоснастки і транспорт;

- низький рівень автоматизації управління і виробництва, бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту;

- відсутність досвіду роботи управлінських кадрів в ринкових умовах;

- залежність показників ефективності від цінової політики на енергоносії;

- вузький круг замовників і споживачів будівельної продукції;

- значні витрати на зміст Центру торгівлі і громадського харчування (їдальнею).

Сильні сторони Підприємства представлені:

- позитивним відношенням і активністю керівного складу підприємства, дією по переходу на якісно новий рівень виробництва;

- наявністю можливості формування будівельного блоку у складі Підприємства (із створенням нових робітників місць) з числа працівників ДСЬК і інших будівельних організацій, що вивільняються, з урахуванням їх кваліфікації і ділових якостей;

- наявністю достатньо нових виробничих і адміністративно-побутових будівель, які придатні для багатопрофільного використовування;

- наявністю міцних довготривалих зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів.

Біля Підприємства склалися ділові і конструктивні відносини з місцевими органами влади, а також з підприємствами аналогічного профілю ближнього і далекого зарубіжжя.

3. ОПИС ПРОЕКТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ НАМІРІВ (БІЗНЕСУ)

Могильовський завод КПД знаходиться в початковій стадії свого розвитку в статусі Підприємства, що володіє правом юридичної особи, а також що проводить готову будівельну продукцію - житлові будинки. Тому головною його метою є активний розвиток і швидкий вихід на ринок підрядних робіт.

Концепція розвитку будується на наступних трьох ідеях: перспективної конструктивної, прогресивної комерційної, виробничої.

Обгрунтовування цих ідей є однією з провідних цілей справжнього бізнес-плану.

3. 1. Преамбула (передумови, умови, чинники)

Будівництво житла визначено в республіці пріоритетним напрямом розвитку, який повинен активізувати пов'язані з ним сфери діяльності. Виходячи з цієї передумови будуються концептуальні положення житлової політики Могильовської області і базуються на Національній житловій програмі, схваленій в лютому 1994 року Верховною Радою Республіки Білорусь, і Указах Президента республіки про додаткове виділення засобів для будівництва ЖСЬК, житла для молоді і жителів села.

У черзі на отримання житла в Могильовській області полягає більше 100 тис. сімей. Соціально не захищеним громадянам (10-15 відсоткам) житло повинне надати державу, яка виступить інвестором за рахунок бюджетних засобів. 85-90 відсотків громадян повинні придбавати житло за рахунок власних засобів. Переважаюча частина (90 %) цієї групи громадян не в змозі придбати квартиру через наближення до порогу убогості. По розрахунках фахівців при середній заробітній платні, що склалася, середня сім'я з 4-х чоловік може зібрати засоби для придбання стандартної двокімнатної квартири загальною площею 52, 5 кв. м протягом більш, ніж 200 років. Тільки 10 % громадян можуть купити квартиру з одноразовою виплатою засобів. Тому йдеться про ініціацію попиту на житлі біля середньої верстви населення. Для цих цілей розробляється і вступає в дію гнучка система залучення громадян в житлове будівництво шляхом:

- видачі субсидій тим громадянам, які вже ведуть житлове будівництво (на його завершення);

- пільгового кредитування для тих, хто полягає в черзі і має велику необхідність в житлі;

- пільгового кредитування молодих сімей з поверненням засобів протягом 40 років під 5 % річних;

- випуску житлових облігацій