Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





зрубу з пiвденного й пiвнiчного бокiв прибудували ще по одному зрубу, то утворювався п'ятизрубний або хрещатий храм.
Зберiгаючи вiками усталену планувальну структуру, народнi майстри постiйно удосконалювали конфiгурацiю плану, полiпшували пластичнi якостi архiтектурної форми церковних споруд. З часом форми бабинця i вiвтаря ставали гранчастими, п'ятистiнними зводились й боковi вiдгалуження хрещатих храмiв. Але основним засобом досягнення розмаїття об'ємно-просторового вирiшення храмових споруд був характер завершень, їх пластичне трактування та кiлькiсть. Важливим етапом у розвитку форм завершень храмiв став перехiд вiд пiрамiдального наметового верху до ступiнчастої системи, утворюваної чергуванням зрiзаних пiрамiд i невисоких четверикiв, або так званих заломiв, а в наступному - й перехiд вiд четверика до восьмерика з влаштуванням парусiв (пандатив) на кутах четверика. Таким чином, склалася цiла низка варiацiй завершень квадратного чи восьмигранного зрубiв: чотиригранний наметовий верх; чотиригранний наметовий верх iз заломами на четверику; восьмигранний наметовий верх на четверику з парусами; восьмигранний наметовий верх на восьмерику з заломами та iншi комбiнацiї. Варiантнiсть завершень збiльшувалася й за рахунок кiлькостi заломiв.
Тож, простежуючи еволюцiю iсторичного розвитку форм українських дерев'яних церков, з урахуванням їх планувальної структури та характеру завершень, Г. Логвин у свiй час запропонував класифiкацiю традицiйних храмiв, яка зводилася до подiлу їх на три групи [9].
До першої групи вiднесенi тризрубнi безверхi (даховi) або хатнього типу церковнi споруди. Другу групу складають тризрубнi одноверхi, тризрубнi двоверхi та тризрубнi триверхi храми. Третя група - це хрещатi в планi п'яти- i дев'ятизрубнi церкви з одним, трьома, п'ятьма чи навiть дев'ятьма верхами.
Така класифiкацiя загалом прийнятна, але з урахуванням сучасних наукових напрацювань потребує певного уточнення. Передусiм мається на увазi вiдсутнiсть серед наведених вище типiв храмiв двозрубних та двозрубних тридiльних споруд. На їх iснування на Полiссi звернули увагу такi дослiдники храмобудування, як С. Верговський i В. Завада [10]. Звертаючись до праць I. Могитича, також впевнюємось, що двозрубнi дерев'янi храми мали мiсце в Карпатах ще у XVII столiттi, хоча пiзнiше були перебудованi [11]. Збереглися до наших днiв й двозрубнi тридiльнi церкви.
Тож на сьогоднi бiльш прийнятною слiд вважати класифiкацiю дерев'яних храмiв традицiйного будiвництва, запропоновану I. Могитичем [12]. За ознаками планувально-просторової структури споруд I. Могитич подiляє храми на три типологiчнi групи:
— двозрубнi церкви: даховi, одно- та двоверхi;
— тризрубнi та двозрубнi тридiльнi даховi, одно-, дво- та триверхi;
— хрещатi: одно-, три-, п'яти- та дев'ятиверхi.
Отже, класифiкацiї, запропонованi Г. Логвином i I. Могитичем, базуються на аналiзi планувальної та просторової органiзацiї форм дерев'яних церков i засвiдчують розмаїття їх пластичного вирiшення. Урiзноманiтнення об'ємного та пластичного вирiшень храмових споруд досягалося ще й стилiстичним трактуванням верхiв, влаштуванням опасань, пiддашкiв, галерей, ганкiв тощо.
У процесi створення нових споруд iз накопиченням досвiду розвивалися й удосконалювалися не тiльки зовнiшнi форми храмiв, збагачувалася й органiзацiя внутрiшнього простору церковних споруд. Канонiчна, тридiльна система планування храму - бабинець, нава, вiвтар - з часом розширювалась за рахунок збiльшення кiлькостi примiщень.
Зокрема, над бабинцем, iнколи з частковим напуском над простором нави, зводились хори. В окремих випадках примiщення над бабинцем (так звана емпора) мали вихiд на вiдкриту галерею, що влаштовувалась навколо захiдного зрубу. До вiвтаря з пiвденного та пiвнiчного бокiв у багатьох випадках прибудовували потiм або споруджували одночасно зi зведенням храму невеличкi допомiжнi примiщення - ризницю чи дияконник. Все це загалом структурно й пластично збагачувало та урiзноманiтнювало форми церковних будiвель.
Класифiкацiя храмових споруд традицiйного будiвництва за ознаками планувально-просторової органiзацiї архiтектурної форми далеко не розкриває барвисту палiтру творчих здобуткiв народних будiвничих в українському дерев'яному храмобудуваннi, не торкається регiональної своєрiдностi храмобудування. Але саме народнi традицiї, як iнтегрований досвiд багатьох поколiнь будiвничих, визначають природу українського дерев'яного храмобудування. I формувалися цi архiтектурно-будiвельнi традицiї в конкретному соцiально-культурному та природному середовищi. Носiями i хранителями цих традицiй були мiсцевi майстри та громада, орiєнтована на усталенi зразки храмiв. Отже, мiсцевий колорит народної архiтектурної творчостi не мiг не позначитися на характерi вiдповiдних церковних споруд.
Торкаючись характеристики дерев'яних храмових споруд, Г. Логвин, П. Юрченко та iншi дослiдники звертають увагу на їх регiональнi вiдмiнностi, вказують на такi школи традицiйного храмобудування на теренах України, як галицька, гуцульська, бойкiвська, лемкiвська, буковинська, подiльська, волинська, приднiпровська та iншi [13].
Слiд зазначити, що регiональнi школи народного будiвництва з характерними ознаками архiтектурно-мистецького та конструктивнотехнiчного вирiшення поширювалися на всi типи традицiйних споруд i остаточно склалися на основi мiсцевого будiвничого досвiду та пiд впливами iсторичних, соцiальних та природних чинникiв у XVIII - на поч. ХІХ столiття. Згiдно з iснуючим iсторико-етнографiчним розмежуванням та з урахуванням географiї поширення традицiйного храмобудування на теренах України слiд розрiзняти наступнi зони та в їх межах вiдповiднi регiональнi школи, для яких характерна усталенiсть архiтектурно-будiвельних традицiй:
— Полiсся - лiвобережнополiська, правобережнополiська, волинська школи;
— Карпати - гуцульська, бойкiвська, лемкiвська, галицька, буковинська школи;
— Подiлля - схiдноподiльська та захiдноподiльська школи;
— Слобожанщина - слобожанська та полтавська школи;
— Середня Надднiпрянщина - середньонадднiпрянська школа.
Щодо традицiйного храмобудування на Пiвднi України, то характернi особливостi тут не склалися, бо вiдсутнiсть лiсiв не сприяла поширенню зведення дерев'яних храмiв.
Безумовно, розвиток народного храмового будiвництва в рiзних регiонах
Сторінки: 1 2 3 4 5 6