Стаття - Про класифiкацiю традицiйних дерев'яних церков
16

Миколи у м. Вiнницi (1746 р.).
Багатоверхi храми Слобожанщини та Полтавщини характеризуються значною висотою завершень. Тутешнi майстри надавали перевагу п'ятизрубним храмам з одним, трьома чи п'ятьма верхами. Яскравим зразком традицiйного храмового будiвництва Слобiдської України була Покровська церква в м. Ромнах Сумської обл., побудована в 1764-1779 роках. У 1908 роцi церква була перевезена до м. Полтави, де пiд час Великої Вiтчизняної вiйни у 1943 роцi була спалена. За планувально-просторовою структурою храм вiдносився до хрещатих п'ятизрубних п'ятиверхих. Гранчастi зруби, що визначали рамена просторового хреста споруди, звужувалися догори i завершувалися високими двозаломними верхами. Композицiйною домiнантою храму був верх над середохрестям, помiтно вищий бiчних, але iдентичний за пластичним вирiшенням. Вишуканi спiввiдношення висот стiн зрубу та верхiв, їх пластичне трактування визначали неперевершену гармонiю архiтектурного твору.
Серед пам'яток, що збереглися до наших днiв, найбiльш визначною дерев'яною церквою слобожанського храмобудування є Троїцький собор у м. Новомосковську, споруджений у 1773-1779 роках майстром Якимом Погребняком. Внаслiдок ремонту у 1888 роцi храм дещо втратив свою мистецьку вишуканiсть. Проте, це єдиний в Українi за планувальною структурою хрещатий дев'ятидiльний дев'ятиверхий храм. Квадратний центральний зруб з восьмигранним трьохзаломним верхом та згрупованi навколо нього меншi гранчастi зруби звужуються догори й утворюють просторово-симетричну композицiю високих багатозаломних завершень.
Традицiйнi храмовi споруди Середньої Надднiпрянщини спорудженi за тими ж планувально-просторовими та конструктивними вирiшеннями, що й бойкiвськi. Однак на вiдмiну вiд бойкiвських церков з великою кiлькiстю горизонтальних членувань, у надднiпрянських виявляється передусiм вертикальна композицiя завершень. Для регiону характернi тризрубнi триверхi частiше з гранчастими в планi зрубами бабинця, нави та вiвтаря, хоч зустрiчалися й хрещатi п'ятизрубнi п'ятиверхi, як, наприклад, знищений у 1980 роцi Миколаївський собор Медведiвського монастиря на Черкащинi.
Однiєю з найхарактернiших i найвиразнiших храмових споруд регiону була Георгiєвська церква 1753 року в м. Тараща на Київщинi, знищена в 30-тi роки ХХ столiття. Її високi гранчастi зруби бабинця, нави та вiвтаря завершувалися трьома восьмигранними верхами, з яких двозаломний середнiй був масивнiший i вищий, а бiчнi - однозаломнi, композицiйно пiдпорядкованi середньому зрубу.
Близькою за характером пластичного вирiшення до колишнього храму в м. Таращi є церква св. Параскеви П'ятницi (1742 р.) з с. Зарубенцi Черкаської обл., перевезена та реставрована в 70-тi роки минулого столiття в експозицiї музею просто неба в м. Києвi.
Розмаїття пластики форм традицiйних церковних споруд свiдчить не тiльки про регiональну iдентичнiсть традицiй народного храмобудування, а й їх спiльну основу. Зумовлена природно-географiчними, iсторичними та соцiально-економiчними умовами, регiональна своєрiднiсть дерев'яного храмового зодчества складалася на основi давнiх спiльних для українського храмобудування традицiях. Серед таких усталених традицiй є передусiм об'ємно-планувальна структура українських храмових споруд, заснована на тридiльностi внутрiшнього простору.
Ідентичними до загальноукраїнських традицiй церковного будiвництва є й конструктивно-технiчнi прийоми зведення остову храмових споруд, в основi яких завжди була зрубна конструкцiя стiн та наметовi завершення з заломами, якi й визначають характерне для українських традицiйних храмiв висотне розкриття внутрiшнього простору.
Навiть побiжне ознайомлення з пам'ятками традицiйної дерев'яної храмової архiтектури України дає впевненiсть у тому, що це унiкальний пласт нацiонального культурного надбання, в якому закарбувалася багатовiкова iсторiя i культура народу, його традицiї та звичаї. Вони є визначними творiннями людської цивiлiзацiї й заслуговують на свiтове визнання. Тож їх збереження та популяризацiя є найактуальнiшою проблемою сьогодення.
Література:
1. Щербаківський В. Українське мистецтво: Дерев'яне будiвництво i рiзьба на деревi. - Львiв. - К., 1913. Щербаківський Д. Українське мистецтво: Буковинськi i галицькi дерев'янi церкви, надгробнi i придорожнi церкви, фiгури i каплицi. - К. - Прага, 1926. Грабарь И. История русского искусства: История архитектуры. - СПб., 1912-1914. - т. 2. - С. 361-376.
2. Красовский М. Курс истории русской архитектуры. ч.1. Деревянное зодчество. - Петроград, 1916. - С. 149-165; 352-404.
3. Залозецький В. Готичнi i бароковi дерев'янi церкви в Карпатських краях. - Вiдень, 1926. Переклад I. Старосольського. - Вiсник "Укрзахiдпроектреставрацiя". - № 13. - Львiв, 2003. - С. 177-231. Драган М. Українськi дерев'янi церкви. Ч. 1. - Львiв. Дiло. 1937. - 136 с. Січинський В. Дерев'янi дзвiницi i церкви Галицької України XVI-XIX ст. - Львiв, 1925. Січинський В. Бойкiвський тип дерев'яних церков на Карпатах. - Львiв, 1927.
4. Таранушенко С. Монументальна дерев'яна архiтектура Лiвобережної України. - К.: Будiвельник, 1976. - 334 с.
5. Юрченко П.Г. Дерев'яна архiтектура України. - К.: Будiвельник. 1970. -192 с. Логвин Г.Н. Дерев'яна архiтектура України. // Нариси iсторiї архiтектури Української РСР. - К.: Держбудвидав, 1957. - С. 200-231. Логвин Г.Н. По Українi. - К.: Мистецтво, 1968. - 462 с. Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. - М.: Искусство, 1973. - 192 с. Макушенко П.И. Народная архитектура Закарпатья. - М.: Стройиздат, 1976. - 160 с. Могитич І.Р. Церкви. // Народна архiтектура Українських Карпат XV-XX ст. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 206-236. Могитич И.Р. Крещатые церкви Гуцульщины. // Архитектурное наследство. Сб. 27. - М.: Стройиздат, 1979. - С. 97-107. Могитич І.Р. Дерев'янi храми та дзвiницi. // Історiя української архiтектури. - К.: Технiка, 2003. - С. 279-286. Могитич І.Р. Архiтектура дерев'яних храмiв. - Вiсник "Укрзахiдпроектреставрацiя", № 12. - Львiв, 2002.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6