Стаття - Про класифiкацiю традицiйних дерев'яних церков
16

динамiчна композицiя об'ємiв у напрямку схiд-захiд.
Розглядаючи лемкiвський тип храмiв, Г. Логвин та iншi дослiдники подiляють їх на двi групи [15]. До першої групи вiдносяться храми, в яких нава та вiвтар мають чотириграннi наметовi завершення з однимтрьома заломами. Храмовi споруди лемкiвської школи другої групи також двозрубнi, тридiльнi. Але, на вiдмiну вiд попереднiх, середнiй та схiдний зруби, вiдповiдно нава та вiвтар, перекритi коробовими склепiннями i завершуються стрiмкими дахами. Висока каркасна вежа над бабинцем тут також домiнує в композицiї об'ємiв i надає спорудi динамiчного розвитку. Одним iз найдосконалiших храмiв лемкiвської школи, що вiдноситься до першої групи, є Михайлiвська церква з с. Шелестове, споруджена у 1777 роцi. У 1927 роцi її перенесли до м. Мукачевого, а у 1976 роцi - до Закарпатського музею народної архiтектури та побуту у м. Ужгородi. За планувально-просторовою структурою храм вiдноситься до двозрубних, тридiльних, триверхих. Вiвтар та нава квадратнi в планi i завершуються наметовими верхами з заломами: над навою - три, а над вiвтарем - два. Над бабинцем, що однiєї ширини з навою, височiє вежа з пiдсябиттям iз чотиригранною барокового характеру банею над ними.
Бабинець i наву оперiзує розвинуте опасання на рiзьблених стовпах, що поєднується з дахами бабинця i вiвтаря. До цього типу вiдноситься й Покровська церква (1792 р.) з с. Плоского, що нинi знаходиться в експозицiї Державного музею народної архiтектури та побуту в м. Києвi.
До другого типу храмiв лемкiвської школи вiдноситься цiла низка храмiв, зокрема, Миколаївська церква (1428 р.) у с. Середнє Водяне, Миколаївська церква (1470 р. XVI-XVII ст.) у с. Колодному, храми в селах Крайниковому, Сокиринцi, Новоселицi, Даниловому, Олександрiвцi та iн. Миколаївська церква в с. Колодному двозрубна тридiльна; нава та бабинець однакової ширини, а вiвтар вужчий. Нава та вiвтар перекритi коробовими склепiннями i завершуються стрiмкими дахами. Над бабинцем пiднiмається висока каркасна вежа з пiдсябиттям. На другому ярусi бабинця влаштована вiдкрита галерея з виходом на хори. Із захiдної сторони до бабинця прибудована галерея на рiзьблених стовпах. На рiвнi бокових заломiв основного зрубу влаштоване широке пiддашшя, яке плавно переходить у покрiвлю вiвтарної частини та зливається з галереєю перед бабинцем.
Галицькi храми, як правило, тризрубнi триверхi. Характеризуються розмаїттям архiтектурно-пластичного вирiшення, що досягається передусiм за рахунок варiантностi форм зрубiв, якi в планi можуть бути квадратними чи прямокутними; зi зрiзаними кутами - гранчастi або ж складати певну комбiнацiю квадратних чи гранчастих. Завершення шоломоподiбнi, у бiльшостi випадкiв восьмерики на четвериках з мало вираженими одним чи двома заломами. Галицькi церкви мають розвинутi опасання або пiддашшя та суцiльне покриття дахiв i стiн гонтом.
Церква св. Параскеви в с. Креховi - один iз найдосконалiших за пропорцiйним устроєм храмiв галицької школи. За планувально-просторовим рiшенням - це тризрубний триверхий храм, де центральний квадратний у планi зруб ширший та вищий квадратного бабинця та п'ятистiнного вiвтаря. Усi три зруби вiнчаються восьмигранними наметовими покриттями шоломоподiбної форми на восьмериках, з яких центральний вищий i масивнiший. По периметру всю споруду оперiзує розвинуте пiддашшя на кронштейнах. До визначних храмових споруд галицької школи вiдносяться церкви св. Юрiя i Здвиження Чесного Хреста в м. Дрогобичi та багато iнших споруд.
Самобутнiми рисами позначено традицiйне храмове будiвництво Буковини. Для регiону загалом характерний розповсюджений в Українi тип тризрубної триверхої церкви. В буковинських храмах верхи прихованi пiд спiльним дахом i вiдповiдно силует храму нагадує хату, що й стало приводом визначати їх як храми хатнього типу, безверхi або даховi.
Серед невеликої кiлькостi пам'яток буковинської храмової архiтектури особливої уваги заслуговує Миколаївська церква в с. Берегомет Чернiвецької областi. Храм зведений у 1786 роцi, але, на думку дослiдникiв, зруб бабинця вiдноситься до бiльш раннього перiоду - XVII столiття. В сучасному виглядi пам'ятка тризрубна. Квадратний у планi центральний зруб перекритий низеньким восьмигранним з одним заломом наметовим верхом. Квадратний бабинець та гранчастий вiвтар однiєї ширини. Мають плоске перекриття на сволоках. Стрiмкий гонтовий дах, який значно перевищує висоту зрубу, вiнчається невеличкими декоративними макiвками на гребенi даху.
У храмовому будiвництвi Подiлля XVIII-XIX столiття вирiзнилось два типи церковних споруд - тризрубнi одноверхi та тризрубнi триверхi. Хрестовоздвиженська церква 1799-1801 рокiв у м. Кам'янець-Подiльському Хмельницької обл. є одним iз кращих зразкiв тризрубних одноверхих храмiв Захiдного Подiлля. Композицiйною домiнантою храму є квадратний у планi середнiй зруб - нава зi стрiмким восьмигранним наметовим верхом на невисокому восьмерику. Значно меншi також квадратнi в планi рiвновисокi зруби бабинця i вiвтаря мають плоскi стелi й покритi двосхилими дахами з фронтонами. Широке пiддашшя, пiдтримуване випусками вiнцiв зрубу, посилює монолiтнiсть об'єму споруди, створює ритм горизонтальних членувань, узгоджений з пропорцiйним устроєм форми храму.
Одним iз найдавнiших i найвиразнiших традицiйних храмiв Схiдного Подiлля є тризрубна триверха Покровська церква 1700-1702 рокiв у с. Лозова Вiнницької областi. Зруби бабинця, нави та вiвтаря квадратнi в планi, завершуються восьмигранними наметовими покриттями на восьмериках iз двома заломами. Розлоге пiддашшя на фiгурних кронштейнах обiймає нижнiй ярус зрубiв, пiдкреслюючи горизонтальний ритм розчленувань верхiв, iз яких у загальнiй композицiї видiляється за обсягами середнiй. До характерних зразкiв дерев'яного храмового будiвництва Схiдного Подiлля вiдноситься й тризрубна триверха церква св.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6