У тексті зустрічаються такі кореневі слова: das Recht(c. 56), regeln(c. 57), lassen(63), realisieren(64), liegen(c. 66).

Похідні слова складаються з кореня і словотворчого афікса: be-wohnt(c. 56), Ein-teil-ung(c. 58), Ver-schwend-ung(c. 61), recht-lich(c. 63), Nichtig-keit(c.67).

Складні слова складаються з двох або більше коренів. До складу складного слова можуть також входити словотворчі афікси: Satzungsrecht(c.58), Landtag(c. 58), Volkskreisen(c. 59), Arbeitsvertrag(c. 62), Mдngelhaftung(c. 64).

В тексті зустрічається ряд скорочень: z. B. – zum Beispiel – наприклад(с. 56), d.h. – das heiЯt - тобто(с. 57), GG – Grundgesetz fьr die Bundesrepublik Deutschland — основний закон(конституція)ФРН(с. 58), BGB - Bьrgerliches Gesetzbuch – Німецьке громадянське укладення(с.61), usw. – und so weiter - і так далі(с.62).

Конверсивні слова — це слова, які не змінюючи форми переходять в інший ряд. В роботі зустрічаються такі Конверсивні слова: sprechen – das Sprechen(c. 56), das Verhalten – verhalten(c. 59), das Recht – recht(c. 60), das Entstehen – entstehen(c. 64).

5.2. Морфологічний аналіз

За своїм лексичним значенням і за своїми граматичними ознаками слова обєднюються в окремі розряди, які називають частинами мови. Ті частини мови, які характеризуються обома видами цих ознак називаються самостійними або повнозначними. Частини мови, у яких деякі з цих ознак обмежені або відсутні, називаються службовими або неповнозначними. Так, наприклад, іменник належить до самостійних частин мови, тому що він має конкретне лексичне значення.

У німецькій мові є 11 частин мови

1. іменник (n Substantiv) : f Obhut, m Behinder.

2. прикметник (n Adjektiv) : steuerbegьnstig, gewerblich.

3. числівник (n Numerale) : 4. Buch, 60 Monate.

4. займенник (n Pronomen) : ihr, er.

5. дієслово (n Verb) : sperren, anwдlzen.

6. прислівник (n Adverb) : darauf, dort.

7. модальні дієслова( f Modalwцrter) : dьrfen, kцnnen.

8. прийменник (f Prдposition) : von, fьr.

9. сполучник (f Konjunktiv) : die, weil, da.

10. частка (f Partikel) : zu, ohne.

11. вигук (f Interjektion). - немає.

5.3. Синтаксичний аналіз

5.3.1 Синтаксис простого речення (Syntax des einfachen Satzes)

5.3.1.1. Види речень (Satzarten)

Розрізняють за змістом чотири основних види речень: окличні, наказові, питальні і розповідні.

Окличне речення (der Ausrufsatz)

Окличне речення складається з одного звука, одного слова або з групи слів.

Наказове речення (der Befehlssatz)

Наказове речення може бути виражене:

- імперативом

- інфінітивом

- Partizip II

Більш розвинутою формою наказового речення є форма ввічливого імператива, в якому є підмет. Цим підметом служить особовий займенник з-ї особи множини Sie.

Присудок стоїть на першому місці, на другому -- підмет.

Отже, в наказовому реченні завжди є присудок, а підмет здебільшого розуміється.

Питальне речення (der Fragesatz)

Питальне речення повинно неодмінно мати підмет і присудок.

Питальні речення можуть бути двох видів:

1. Питання стосується самого присудка. В цьому випадку присудок стоїть на першому місці.

2. Питання відноситься до підмета. В цьому випадку на першому місці стоять питальні слова wer? was?

Розповідне речення (der Aussagesatz)

Розповідне речення завжди має підмет і присудок. Підмет у прстому розповідному реченні стоїть на першому, присудок на другому місці.

Приклад: Der Beitrag von 18,7% des Bruttolohnes (hцchstens von der Beitragsbemessungsgrenze ) wird bei Pflichtversicherten allgemein im Lohnabzugsverfahren erhoben und je zur Hдlfte vom Arbeitgeber und Arbeitnehmer getragen.

Примітка : В розмові часто вживаються питальні і розповідні речення, в яких випущені для короткості або підмет, або присудок, або обидва. Такі речення називаються еліптичними.

5.3.1.2. Говні члени речення (die Hauptglieder des Satzes)

Присудок (n Prдdikat)

Присудок відповідає на питання :

Що робить підмет ?

Що роблять з підметом?

На ці питання відповідає дієслівний присудок, тобто дієслово в його різних формах.Присудок відповідає також на питання:

Ким або чим є підмет?

Який підмет?

Присудок у питальному реченні (n Prдdikat im Fragesatz)

У простому питальному реченні без питальнного слова в усіз видах присудка ( дієслівного та іменного) відмінюваний елемент стоїть на першому місці, а невідмінюваний - на останньому; можуть бути в наявності і два невідмінюваних елементи; обидва стоять тоді в кінці речення.

У простому питальному реченні з питальним словом відмінюваний елемент стоїть на другому місці, безпосередньо після питального слова.

Підмет (n Subjekt)

Підмет відповідає на питання : wer?(хто?) was?(що?).Підмет може бути виражений: іменником; особовим займенником; неозначеним займенником; безособовим займенником; вказівним займенником; інфінітивом з zu або без zu;числівником кількісним (рідко); прикметником, вживаним як іменник, а також віддієслівним прикметником.

Приклад : Die Ausfallzeiten und die Zurechnungszeit werden nicht in allen Fдllen angerechnet.

Узгодження між підметом і присудком (Kongruenz zwischen Subjekt und Prдdikat)

Присудок узгоджується з підметом, тобто він стоїть у тому ж числі й особі, що й підмет. При man, при безособовому займеннику es при wer, was і при інфінітиві, вживаному як підмет, присудок стоїть у 3-й особі однини. Коли підмет виражений вказівним займенником das, то звязка узгоджується не з ним, а з предикативом. Коли в реченні є "граматичний" підмет es , то присудок узгоджується не з ним, а з підметом, вираженим через іменник.

5.3.2. Синтаксис складного речення (Syntax des zusammengesetzten Satzes)

5.3.2.1. Звязок між реченнями (die Verbindung der Sдtze)

В усній і письмовій мові рідко трапляються речення, які стоять без звязку з іншими реченнями. Звязок між реченнями виражається особливими словами - сполучниками, прислівниками і займенниками.

Група самостійних речень, в якій речення звязуються особливими словами, називаються складносурядними реченнями.

Засоби звязку (Verbindungmittel)

Для звязку між реченнями в складносурядному реченні виступають такі сполучники:

1. Пять справжніх сполучників : und (і,а), aber (але), allein (але, проте), oder (або), sondern (але).

Приклад: Die Einrichtungen sind zwar im цffent-lichen Interesse notwendig, aber einzelne haben dadurch besondere Vorzьge und werden deshalb zur Kostendeckung