щоб теза була відокремлена від аргумен-тів, виключати аргументи, ще «к члосухлося гези, ретельно перевіряти істинність аргументації. Завдання ускладнюється тим, що редактор має справу не з доказами, так би мовити, в чистому вигляді, де всі їх частини лежать на поверхні, а з такими структурами, в яких докази часом відокремлені від тези багатьма абзацами. Цей вид тексту най-складніший і тому вимагає особливої уваги редактора, предметом тур-боти якого має бути не тільки логічна правильність роздуму, але і йо-го доступність для читача. Насамперед редактор має з'ясувати те, чи справді роздум, який запропонував автор, необхідний. Серед текстів-роздумів виокремлюють два різновиди: дедуктивні (в них рух думки відбувається від загального положення до його обґрунтування або до його демонстрації конкретними фактами) та індуктивні (в них думка
1 Див.: Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.63-64.
2 Див. докладніше: Мильчин А.Э. Методика и техника редактирования текста. - М.: Книга, 1972. - С.71-73; Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Высш. шк., 1980.-С.216-217; Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой инфор-мации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.47, 63-67; Абрамович А.В., Лазаревич Э.А. Практикум по литературному редактированию. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. - С.137.
рухається від одиничних, часткових фактів до загального висновку, загального положення)1.
4. Визначення (дефініція). Операція логічного визначення, як відо-мо, ґрунтується на перелічуванні основних, істотних ознак предметів або явищ. Основна мета визначення - з'ясувати зміст відповідного поняття, виявити суть певного об'єкта. Принцип перелічування ознак, здавалося б, споріднює визначення й опис як види текстів, але мета їх і характер перелічуваних ознак у них різні. У визначення ми включає-мо не звичайні ознаки, хай навіть яскраві й г?"» що запам'ятовуються, як це робили під час побудови описів. У визначення ми включаємо ознаки істотні, характерні для всіх предметів і явищ певного ряду. Та-кі ознаки можна виявити й сформулювати тільки внаслідок досліджен-ня й узагальнення. Якщо завдання описів - передати безпосередні враження й відчуття спостерігача, то завдання визначень - з'ясувати зміст поняття в узагальненій формі, і праця редактора над ними спира-ється насамперед на знання логіки. Звичайно визначення вказує на зв'язок предмета (явища) із суміжними щодо нього й на відмінності від них, тобто називає родові й видові ознаки певного поняття. Визна-чення має бути лаконічним, ясним, точним і встановлювати істотні риси предмета й відмінності від подібних до нього. Воно не може місти-ти ЗаМКНуТОГО КОЛа. ТОбТО ПОВТООвННЯ В тому пг>цатті_ ЯКЄ ОИЗНЗ^С'С..
і в тому, за допомогою якого визначаємо. Обсяг того поняття, яке визна-чається, має дорівнювати обсягові того, яке визначає. Визначення не повинне бути заперечним (винятком є явища, відсутність у яких певної властивості є їх істотною ознакою). Будувати логічне визначення за допомогою образних засобів не можна. Не можна визначати невідоме через невідоме. Переважна більшість визначень, з якими має справу редактор у ЗМІ, - це визначення т. зв. аналітичні, або реєстраційні. Вони спрямовані на якомога повніше й точніше виявлення змісту, зна-чення того чи іншого терміна. Від аналітичних визначень істотно відріз-няються синтетичні. їх завданням є не стільки виявлення змісту відпо-відних понять за допомогою аналізу останніх, скільки внесення додат-кових елементів у значення вживаних термінів, а іноді й уведення принципово нових одиниць наукової чи технічної лексики. Визначення
1 Див. докладніше: Мильчин А.Э. Методика и техника редактирования текста. - М.: Книга, 1972. - С.76-78; Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Высш. шк., 1980. - С.216-218; Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой инфор-мации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.47, 72-79; Абрамович А.В., Лазаревич Э.А. Практикум по литературному редактированию. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.-С. 138.
в журналістському тексті може бути відверто поданим і прихованим (кон-текстуальним)1.
Наприкінці зауважимо, що найчастіше в журналістському тексті по-єднуються декілька типів викладу матеріалу й лише зрідка цілий текст побудовано на основі одного типу викладу.
2. Різновиди журналістських текстів за їх жанрово- та струк-турно-стилістичними особливостями. Поділ журналістських тек-стів за їх жанрово-стилістичними та структурно-стилістичними ознака-ми ґрунтується насамперед на праці A.iivi.Васильєвої2 та на деяких власних дослідженнях автора цієї книги3. ......
1. Офіційно-інформативний різновид журналістського тексту. Специфіку офіційно-інформативного тексту визначають завдання гра-нично стислого, об'єктивного, правдивого, точного відтворення факто-логічної інформації, насамперед подієвої, відповідно до офіційного етикету. Офіційно-інформативне мовлення відзначається беземоційні-стю, безсуб'єктивністю, безобразністю, безекспресизністю й семантич-ною одноплановістю на всіх мовних рівнях. У побудові мовлення зага-лом панує особлива стандартна структура подієзо-фактологічної фра-зи, яку можна подати повно й неповно, цілком чи розчленовано, але в будь-якому разі виявляється її специфічність. Цю структуру можуть ускладнювати додаткові уточнювальні поширювачі, в ролі яких активно використовують звороти, що конкретизують зміст, відокремлені й невід-окремлені, а також підрядні означальні та з'ясувальні речення. Вико-ристовують також повне й вибіркове цитування, за якого можливими є вкраплення елементів інших різновидів текстів. Значна поширеність речення багато в чому пов'язана з оперуванням багаточленними (зви-чайно номінативно-означальними) словосполученнями, які передають логіко-фактологічні поняття. Багатокомпонентність фрази певною мі-рою врівноважується стандартністю її структури й розташування час-
1 Див. докладніше: Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Высш. шк., 1980. - С.218-222; Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой инфор-мации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.80-81; Абрамович А.В., Лазаревич Э.А. Прак-тикум по литературному редактированию.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.-С.138-139.
2 Див: Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи.-М.: Русский язык, 1982. -С.5-190.
3 Див: Капелюшний А.О. Структурні типи (конструктивні схеми) текстів телевізійних анонсів
