тин, а також замінюванням деяких частин короткими умовними форму-лами. Загальна номінативно-конкретизувальна спрямованість мовлен-ня визначає активність предикативних сполучень із напівслужбовими дієсловами, віддієслівних і близьких до них іменників, узгоджених і неузгоджених означень логічного й фактологічного плану, широке вико-ристання логічних прикладок та власних назв.

2. Інформативно-діловий різновид журналістського тексту є пев-ним синтезом елементів офіційно-інформативного різновиду журна-лістського тексту та осЬіиійно-ділового тексту, також представленого в ЗМІ, але самостійного щодо них. Як і для офіційно-інформативного

ційність, безобразність, безекспресивність, семантична одноплано-вість на всіх мовних рівнях, номінативний характер мовлення, поєднан-ня ускладненості й стандартизованості синтаксису, активність багато-членних номінативних словосполучень поняттєвого характеру. Водно-час синтаксис інформативно-ділового мовлення позначений порівняно більшою ускладненістю, активністю ділової й почасти спеціальної тер-мінології, великим обсягом перелічених рядів, відносною активністю синтаксичних конструкцій, які передають причиново-наслідкові зв'язки. На відміну від власне офіційно-ділового мовлення, інформативно-ді-ппро up викорі^сто^-'є сЬорм "т°п<зн'ні!-іього nbnojHCv"тя "інсімнітивя ооз-порядження", замінюючи їх теперішнім і минулим констатувальним, як активним, так і пасивним, вживаючи, зокрема, дієприкметник.

3. Неофіційно-інформативний різновид журналістського тексту має дуже широкий діапазон засобів. В основі його лежить власна екс-пресія факту. В цьому тексті активно виявляється розповідна манера викладу, якій властиві такі риси: загальна спрощеність синтаксису, розчленовування складних речень, лінійний зв'язок речень у часовій послідовності, активність особових форм дієслова, переважне вико-ристання дієслів і дієслівно-іменних сполучень конкретних значень. Для цього різновиду характерна редукція подієвих ланок і описових деталей, що також спрощує синтаксис і підвищує динамічну експресію тексту. Крім лінійно-розповідної, дуже активна ситуативно-розповідна структура тексту. Для останньої характерний складніший, багатовимір-ний зв'язок речень (хоча він часто не експлікований) і внутрішньої структури речення, активність форм теперішнього часу в різних функ-ціональних аспектах і різні варіанти взаємодії форм теперішнього й минулого, які подають інформативний матеріал у часовій рельєфності. Власне аналітичні елементи тут звичайно перебувають в експресивній

рамці, і їх уплетено в розповідно-описові. Це породжує характерну відносно ускладнену синтаксичну структуру, в якій конкретно-образні й емоційно-експресивні елементи здебільшого передують аналітич-ним. Причиново-наслідкові зв'язки при цьому встановлюють експліко-вано й неекспліковано, а також за допомогою напіврозповідної форми. Широко використовують стилістичні засоби комізму й різні способи експресивної стилізації. Особливо актуальна стилістична манера неви-мушеного літературно-ввічливого ("інтелігентного", "світського") роз-мовного мовлення яка поєднує помірковзно^книжний синтаксис ;з ак-тивністю розмовних інтонацій, розмовні граматичні структури з ней-і ральною та книжною лексикою, визнає нечасте використання розмов-ної лексики й фразеології, уникає грубої просторічної лексики, в міру вживає книжну фразеологію, зокрема в комічній трансформації.

4. Інформативно-експресивний різновид журналістського тексту базується на фактах, які здебільшого не мають яскравої незвичності, глобального суспільного значення, але є актуальними для ЗМІ. А отже, для масової аудиторії ця фактологічна інформація має послаблену актуальність і тому вимагає стилістичних засобів привернення уваги й зацікавлювання читача. Це обумовлює активність засобів мовленнє-вої експресії. Система засобів експресії в межах цього тексту має пе-j..'C3Ј)Ki іс пооьрхс-^/у структуру, розрйховзнй па г>с: uniu-ii-i прямий уплив, діє відверто, не приховуючи своєї другорядної ролі. Інформативно-експресивний текст-сфера найбільш активного виникнення стандарт-них експресем і водночас народження нових, які також швидко "старі-ють", перетворюються на стандартні. Тому в інформативно-експресив-ному тексті існує певний дефіцит внутрішніх ресурсів експресії. Тут діє закон нестійкої, динамічної рівноваги стандартних і свіжих експре-сем. Експресивні засоби інформативно-експресивного тексту досить різноманітні для того, щоб чинити опір наступові штампів. До таких засобів належать експресивний заголовок, експресивний порядок слів, конкретно-образні деталі, неглибока експресивна метафора, актив-ність емоційно-оцінних засобів, експресивних перифразів, а також тенденція до використання "народних" слів (либонь, буцімто, сливе тощо), відносна активність експресивних синонімічних та напівсиноні-мічних рядів, узагалі активність посилювальних експресаторів, експре-сивних синтаксичних конструкцій на тлі інформативно-аналітичного синтаксису.

5. Інформативно-аналітичний різновид журналістського тексту поєднує в собі риси офіційно-інформативного та інформативно-ділово-

го різновидів з рисами наукового тексту в особливому синтезі, функціо-нально спрямованому на читача-нефахівця, який аналізує закономір-ності сучасного суспільного життя в його специфічних сферах. Інфор-мативно-аналітичному текстові властиві аналітичне переорієнтування фактологічного й конкретизація узагальненого аналітичного матеріалу; неповнота й часткова "розмитість" аргументації, а також активність аналітичних значень у "неаналітичних" одиниць мовлення; функціо-нальна двоплановість науково-поняттєвих і ділових номінацій ("загаль-

ристовують елементи образної конкретизації, але вони суворо обмеже-ні порівняно з експресивними текстами. Принцип почергових включань елементів, які полегшують сприйняття тексту й емоційно впливають на читача, застосовується за загального панування аналітичного прин-ципу в побудові мовлення.

6. Репоршажний різновид журналістського тексту. Для репортаж-ного різновиду тексту характерним є принцип поєднання конкретної образності з фактологічною достовірністю, активності авторського суб'-єктивного чинника з об'єктивністю, документальністю, зображуваль-ності з виявлянням відвертої авторської аналітичної думки. Активність функції конкретно-образного зображення виявляється і в доборі слів та інших одиниць мовлення, і в їх синтаксичній організації, у розташу-ванні словосполучень, і в їх цілеспрямованій взаємодії на різних рівнях. З виявлянням авторського "я" пов'язані особливості "теперіш-нього репортажного", описово-розповідна актуалізація форм минулого часу, семантична конкретизація мовлення в цілому і в окремих елемен-тах, особливі принципи композиційного розташування й поєднання мовленнєвих шарів різної стилістичної належності: опису, розповіді й роздуму; власне авторської й невласне прямої мови, експлікованого та внутрішнього мовлення; монологу й діалогу, книжного й розмовного мовлення тощо. Репортажеві притаманні свої стилістичні ритми й при-йоми стилізації, а функціонування мовлення в ньому тісно пов'язане з внутрішнім розвитком змісту, з композицією цілого. У репортажному тексті системно виявляється принцип поєднання деталізованого й