Загальні правові основи одержання, використання, поширення і збереження інформації закріплені в Зако-нах України «Про інформацію» (1992р.) «Про науково-технічну інформацію»(1993p.), які розглядають інформацію як об'єкт права власності. Вони передба-чають створення правової бази для одержання і вико-ристання інформації у сфері товарно-грошових відно-син. Фізичні та юридичні особи, які реалізують інфор-маційний продукт, вважаються товаровиробниками з усіма правами та обов'язками, що витікають з цього приводу.

Опублікований 13 листопада 1992 р. Закон України «Про інформацію» закріплює право на інформацію і встановлює правову основу інформаційної діяльності. Закон складається із шести розділів і 54-х статей. У них розкриті основні питання, пов'язані з поняттям інформації, видами і методами інформаційної діяль-ності, режимом доступу до інформації, її джерела, обо-в'язки і права учасників інформаційних відносин, пи-тання охорони права на інформацію, відповідальність за порушення цього права, пов'язані з поняттям між-народної інформаційної діяльності і питаннями співро-бітництва з закордонними інформаційними органами.

У цілому, для розвитку інформаційного ринку даний Закон є актуальним і прогресивним. У ньому вперше приведені законодавчі визначення деяким поняттям у сфері інформації, яким в аналогічних законах інших країн не знайшлося місця.

Позитивною рисою цього Закону є те, що він ство-рює законодавчі засади для широкого розвитку всіля-ких засобів і видів інформаційної діяльності, надає право для інформаційного підприємництва, створення науково-дослідницьких інформаційних організацій, фірм тощо. Усе це дає широкі можливості для розвит-ку альтернативних державних інформаційних організацій, зокрема, альтернативних засобів масової інфор-мації.

Закон «Про інформацію» містить ряд норм — де-фініцій. Так, визначення поняття «інформація» даний закон формулює як «документовані або привселюдно оголошені відомості про події і явища, що відбуваються в суспільстві, державі, оточуючому природному сере-довищі».

Закон проголошує основні принципи інформаційних відносин:*

відкритість, доступність інформації і свобода обміну нею;*

об'єктивність і достовірність інформації;*

гарантованість права на інформацію;*

законність одержання, використання, поширення і зберігання інформації;*

повнота і точність інформації.

Гарантією вищевказаних принципів є державна ін-формаційна політика, спрямована на їх виконання, ви-рішення низки проблем: дотримання права громадян на одержання доступу до інформації; створення систем і мереж інформації; зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових ос-нов інформаційної діяльності; забезпечення ефективної діяльності з використання інформації; сприяння по-стійному відновленню і зберіганню національних ін-формаційних ресурсів; створення державної системи охорони інформації; сприяння міжнародному спів-робітництву в галузі інформації і гарантування інфор-маційного суверенітету України.

З усіх зазначених напрямах державну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеці-альної компетенції. Як суб'єктів інформаційних відно-син Закон називає громадян України, юридичних осіб, міжнародні організації, осіб без громадянства.

Великий теоретичний і практичний інтерес викли-кає питання про право власності на інформацію. Вда-лим здається наведене в Законі визначення права власності на інформацію як урегульованих законом суспільних відносин щодо користування, володіння і користування інформацією.

Закон також вводить поняття інформації як товару, інформаційної продукції й інформаційної послуги. Це дає широке поле діяльності для створення різноманіт-ного роду інформаційних служб, організацій, фірм, що може сприяти вирішенню дуже багатьох важливих проблем громадського життя в духовній, політичній, економічній і соціальній сферах. Згідно зі статтею 39 «Інформаційна продукція та інформаційні послуги гро-мадян і юридичних осіб, що займаються інформацій-ною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються діючим громадянським та іншими законодавствами. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги вста-новлюються за договорами, за вийнятком випадків, що передбачені законодавством». Згідно Закону «Ін-формаційна продукція — це матеріалізований резуль-тат інформаційної діяльності, який призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, держав-них органів, підприємств, установ та організацій», «Інформаційна послуга — це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до користувача з метою задо-волення їх інформаційних потреб» (ст. 40, 41).

Принципово важливе питання про компенсацію збитку, нанесеного внаслідок порушення Закону Ук-раїни «Про інформацію». У цьому зв'язку в його п'я-тому розділі «Охорона інформації, відповідальність за порушення законодавства про інформацію» йдеться про те, що порядок відшкодування заподіяного пору-шенням даного Закону збитку, його розмір визначаєть-ся судом.

Закон дає перелік порушень, за які особи, що їх вчинили, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Проте, хоча Закон і введений у дію, даний його розділ не працює, оскільки не встановлені конкретні міри відповідальності за окремі діяння у цивільному, карно-му, адміністративному законодавствах. Прийняття відповідного пакету документів, що вносять зміни і доповнення у законодавство, є важливим завданням для Верховної Ради України.

Торкаючись питань міжнародної інформаційної діяльності, співробітництва з іншими державами, за-кордонними і міжнародними організаціями у сфері інформації, Закон обгрунтовує поняття інформаційного сувере-нітету, пояснюючи, що основу цього поняття склада-ють національні інформаційні ресурси, тобто вся інфор-мація, що належить Україні, незалежно від зберіган-ня, форми, часу і місця створення. Гарантією інфор-маційного суверенітету є виняткове право власності на інформаційні ресурси, що формуються за рахунок за-собів держбюджету створенням національних систем інформації, встановленням режиму доступу інших дер-жав до інформаційних ресурсів України, використан-ням інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» визначає основи державної політики в галузі науково-технічної