Багато праці витратив І. Франко на впорядкування жіночого альманаху а осібно слід зазначити, що деякі авторки, які згодилися взяти участь у альманасі і навіть почали надсилати до І .Франка та Н. Кобринської свої твори, не поспішали виконувати своїх обіцянок, вагалися, не вірили у появу альманаху, створеного тільки жінками. Навіть тоді, коли на шпальтах українських часописів друкувалися повідомлення про друкування альманаху, коли публічно закликалося громадскість до його передплати, Олена Пчілка, і не тільки вона, тільки розпочинала свою повість, яку призначила до цього збірника Н. Кобринської.
В листі до І. Франка, пояснюючи причину затримки повісті, Олена Пчілка писала: “... Прислати свого оповідання дуже швидко не можу. Не бачу й користі в тім, щоб альманах вийшов якомога швидше. Не в швидкості діло, а в добрості книжки. – Лежав, лежав альманах, а тут одразу й загорілось! І хватай якомога скоріш: шити, ділити – завтра Великдень! – Коли ж друк так з’єднаний з Вашим від’їздом із міста, то можна ж і, вернувшись, додрукувать альманах ... Коли ж так сильно хочете скінчити з друком до Великодня, то, значить, обходитесь без мене! Оповіданнів маю аж два готових, коли б об тім ішлося, щоб послать “щонебуть”, але ж я тепер пишу річ спеціально задуману для альманаха, з ідеєю належачою до однієї з сторін жіночого просвітнього питання – і не хотіла б зляпати те оповідання як-небудь. Хочете дати мені час, - пришлю Вам дійсно щось цінне, а ні, то як собі хочете! Об тім, що мої писання опиняться в кінці книжки, - не журіться! Нехай це буде моя вина!”*** Білянкевич І. Жінки в житті Івана Франка. Рукопис ст. 24-25. *.
І. Франко погодився з письменницею, і, навіть після значних скорочень, зроблених ним, повість О. Пчілки “Товаришки” зайняла четвертину альманаха, який вийшов з друку у 1887 р. із зазначенням, що жіночий альманах “Перший вінок” виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки”.
Користуючись популярністю серед галицької української інтелігенції і виконуючи обіцянку, яку він дав Н. Кобринській, зобов’язуючись допомагати у виданні жіночого альманаху, звертається до Уляни Кравченко, яка працювала вчителькою і була обізнана безпосередньо з працею педагога, з проханням написати “спомини про своє учительське життя”. Пояснюючи причину свого прохання, він писав: “Пані Кобринська задумала між іншим подати “очерки про життя учительки”. Очерк той написала вона, але на лихо вийшов він доволі слабий, так що якось ніяково його друкувати. Так от я рішив звернутися до Вас з просьбою: чи не могли б Ви написати свої спомини про своє учительське життя у Бібрці і Стоках, від початку до кінця, з його добрими сторонами і злими. Головне звернути би треба увагу на відносини людей, дітей і товаришів – учительки до учителів, і здається, що про все те Ви будете могти розказати багато цікавого. Статейку, будьте ласкаві, написати попросту, без прикрас, без рефлексій, давайте самі факти, подайте копії (дослівні) листів тих дівчат, що до Вас писали, і розкажіть про ту історію, котра закінчила Ваше учительство в Бібрці, із вираженням імен або й без вираження, як Вам сподобається. Я, яко редактор альманаху, дуже бажав би, щоб така стаття Вашого пера була в нім надрукована ... ” Франко І. Листи-Зібрання творів у п’ятдесяти томах – т. 49. – Київ – 1986 – с. 110-111. І тільки з цензурних міркувань спомини Уляни Кравченко не були вміщені в альманасі.
Уляна Кравченко такі спогади тоді ж написала і надіслала І. Франкові, але вони не були надруковані в альманасі “Перший вінок”*** Про ці спогади
