2) створення спеціальних звукових кінофільмів (завдання кінофільмів, які будуються за особливою методичною програмою, – наочно ілюструвати мовні правила, як вони реалізуються в життєвих ситуаціях, а також привчати учнів до спілкування виучуваною мовою).

Таким чином, для класифікації видів наочності в процесі навчання іноземних мов істотними є такі опозиції їх ознак: 1) об’єктна – образна, 2) предметна – зображальна, 3) перцептивна – мнемічна, 4) реальна – схематична, 5) однорецепторна – багаторецепторна, 6) чиста (синтетична) – аналітична (опосередкована), 7) комплексно-мовна – аспектно-мовна, 8) театралізовано-вчинкова – кіно-вчинкова.

Простий показ предмета ще не означатиме використання наочності навчання. Але спеціально організований показ, відповідно до завдання навчання, вже буде наочністю. Отже, тільки цілеспрямований показ сприятиме наочності навчання.

Далі, він повинен бути оброблений відповідно до цього завдання. Допустимо, учнів знайомлять з якоюсь пам’яткою архітектури України. У такому разі ця пам’ятка повинна бути сфотографована, а потім і показана під таким кутом зору, який найбільшою мірою ілюстрував би істотні ознаки цього будинку, на підставі яких вона належить до певного архітектурного стилю. Отже, оброблення предмета наочності полягає в доданні йому потрібної виразності. А що таке виразність? Поки ми цього ще не знаємо. Найімовірніше, це пов’язане зі своєрідністю механізму цілісного пізнання.

Більшість з нас звикла до думки про те, що закони життя пізнаються в науковому дослідженні за допомогою дослідів і понять. Меншість з нас переконана в тому, що не менш, а іноді, можливо, і більш досконалим є пізнання життя через образ, здійснюване мистецтвом, зокрема мистецтвом художнього слова. Створити образ героя – значить пізнати його суть. І глядач, сприймаючи цей образ в театрі, пізнає закони життя. Іноді це пізнання, особливо в царині моралі, куди дієвіше, ніж наукові трактати з моралі.

Але, мабуть, існує і третій вид пізнання предметів і явищ – це розвиток у себе здатності пізнавати суть предметів і явищ за їх виразними рисами. Це означає сприйняти їх так, щоб вони виявилися особливо змістовними, тобто стали б конкретними, чуттєво-наочними репрезентантами законів життя. Це – особливим чином підібрані (показані) предмети, явища і факти. Таким чином, факти і об’єкти дійсно бувають різні, і немає чого в навчанні показувати (наочно пред’являти) такі предмети і явища, які говорять тільки самі про себе і не підказують учням закону життя, що ховається за ними, в нашому випадку – закону мови, правил її вживання в мовленні.

Цілеспрямованість викладання дозволить вчителеві відібрати з мовних явищ ті, які підказуватимуть учням правила усного і писемного мовлення, закони мови. До того ж вчитель може і повинен так їх обробити, щоб вони стали найбільш репрезентативними в потрібному напрямі.

Отже, чуттєво-наочне само по собі, якщо показ його цілеспрямований і оброблений, здатне говорити більше, ніж тільки про себе самого. Інакше кажучи, узагальнює не тільки абстрактне мислення в поняттях, але і наочні уявлення, особливо, якщо вони протиставлені один одному, тобто штовхають учнів на порівняння; якщо схожі в чомусь, тобто ваблять до узагальнення; якщо вони розташовані в ранг за якоюсь ознакою, тобто ілюструють якусь закономірність, тощо.

РозділII Наочність у навчанні різних видів мовленнєвої діяльності

2.1 Навчання мовленнєвої компетенції за допомогою наочності

Наочність відіграє надзвичайно важливу роль у навчанні мовленнєвої компетенції учнів. На прикладі двох занять продемонструємо вплив наочних посібників на підвищення рівня мовленнєвої активності дітей дошкільного віку та їх інтересу до вивчення іноземної (англійської) мови загалом.

Приклад 1. Тема: “Кольори”. Підтема: “Команди”.

Вікова група: старша. Рік навчання: перший.

Цілі заняття: ввести та організувати первинне тренування у вимовлянні нових лексичних одиниць за темою “Кольори”; тренувати дітей у правильній артикуляції нових лексичних одиниць; виховувати інтерес до вивчення іноземної мови.

Лінгвістичний матеріал: red, yellow, green, blue.

Дидактичний матеріал: наочний: велика палітра (з паперу та натуральна), пензель (натуральний), різнокольорові круги з паперу. Роздавальний матеріал: індивідуальні палітри з паперу, паперові різнокольорові круги.

Хід заняття: Вихователь вітає дітей. Діти вітають вихователя (тренування в промовлянні привітання: How do you do? I am glad to see you!).

Після привітання педагог проводить фонетичну зарядку, тренує в артикуляції звуків: [ r, g, b, d, l, i: ]. Далі розповідає дітям, що в нього є старий знайомий художник, який дуже полюбляє малювати. Для нього малювання – це життя. Він малює фарбами, які роблять його самотнє життя веселішим. Але зараз художник у журбі, бо загубив свої найулюбленіші фарби жовтого, блакитного, червоного та зеленого кольорів. Без цих кольорів він уже не зможе оживити свої картини. Отже, вихователь пропонує дітям допомогти своєму знайомому художникові знайти та повернути йому загублені фарби. Педагог показує дітям червону фарбу (паперовий червоний круг), називає колір англійською мовою (red). Далі організує хорове та індивідуальне промовляння цієї лексичної одиниці. Після цього вихователь прикріплює цю фарбу до себе на паперову палітру та пропонує дітям зробити те ж саме зі своїми фарбами та палітрами. За вищезазначеною схемою організується введення та первинне тренування у промовлянні нових лексичних одиниць за темою “Кольори”. Далі педагог хвалить дітей за допомогу та добрі знання, бо раптом у групі з’являється натуральна палітра з пензлем. Педагог радіє разом з дітьми, бо тепер художник знову зможе малювати та дарувати всім гарні та яскраві картини.

У процесі промовляння вихователь слідкує за артикуляцією дітей та в разі необхідності вчасно вносить свої корективи. Також педагог час від часу дає дітям установу на осанку.