Висновки

Таким чином, в роботі ми розглянули основні етапи формування ідеологій, що сприяли виникненню історичної школи права її утвердженню та впливу на суспільство.

Виходячи з цього можна зробити наступні висновки, що Реакційність політико-правових вчень де Местра, де Бональда, Галера очевидна і не ховалася самими творцями цієї ідеології. Їх зусилля були направлені на реставрацію середньовічних політичних і правових установ, влади і авторитету католицької церкви. Відповідно до феодальних ідеалів Середньовіччя вони прагнули довести нікчемність людини перед богом і державою, безсилля його розуму, здатного творити хіба тільки зло.

Не так відверто, але тих же, по суті, ідей трималися Берк і юристи історичної школи. Їх ідеал — не стільки у минулому, скільки в тій частині теперішнього часу, яка несе на собі найбільші відбитки, пережитки минулого.

При всій великій кількості посилань на бога і божий промисел реакційна ідеологія кінця XVIII— початку XIX ст. не так примітивна і догматична, як, скажімо, теократичні концепції середніх століть. Освіта і революція примусили реакціонерів вчитися і роздумувати. Як видно з всього висловленого, вони намагалися використовувати для обґрунтовування своїх поглядів окремі ідеї Монтеск’є, термінологію Руссо і, головне, засвоїли необхідність обґрунтовувати свої ідеали не тільки посиланнями на святе писання.

В полеміці з революційними теоріями реакційні мислителі знайшли ряд уразливих ланок в ідеології Освіти. Певним досягненням правознавства були думки про межі діяльності законодавця, який завжди створює право не на порожньому місці, а у конкретного народі та його історичній спадщині. Крім іншого підхід до права, що визнає об'єктивність мінливості і різноманітності правових систем, створював теоретичні основи для виникнення і розвитку порівняльного правознавства.

Кроком вперед в розвитку теорії права були спроби знайти закономірності історії права, розглянути цю історію як об'єктивний процес, не у всьому і не завжди залежний від волі законодавця.

Можна також зробити висновок про те, що право в цілому створюється не кабінетною теоретичною творчістю, а об'єктивним процесом життя народу і не встановлюється всякий раз наново і довільне кожним поколінням людей.

Про це свідчать і вчення реакційних філософів і істориків початку XIX в. були глибокі думки, розвиваючі суспільну науку.

Реакційні ідеологи мали рацію в тому, що законодавство кожного народу повинне відповідати умовам його життя, а не абстрактним уявленням про людину взагалі. Але критика цих абстрактних уявлень була підлегла упередженій меті зберегти принижене положення людини взагалі, властиве феодалізму. Саме це понад усе обурювало реакційних ідеологів, не здатних змиритися з думкою про загальну правову рівність і свободу як залежність тільки від закону.

Критика ідеології реакційних мислителів кінця XVIII— початку XIX ст. не відноситься до пройдених етапів історії політичних і правових вчень. Схожі прояви, що різко негативно відносяться до демократичних тенденцій сучасності виникають і в сучасному світі.

Список літератури

1. Андрусяк Т. Г. Історія політичних та правових вчень / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л. : Видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2001. — 220с.

2. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". — Львів, 1997. — 200с.

3. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: Підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл.. — Х. : Консум, 2004. — 431с.

4. Кормич А. І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник / Одеська національна юридична академія. — О. : Юридична література, 2003. — 336с.

5. Лисенков С. Л., Колодій А. М., Тихомиров О. Д., Ковальський В. С. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 448с.

6. Трофанчук Г. І. Історія вчень про державу та право: Навч. посіб. для дистанційного навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Уніветситет "Україна", 2004. — 210с.

7. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 464с.

8. Шульженко Ф. П., Наум М. Ю. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К. : Юрінком Інтер, 1997. — 191с.

9. Азаркин Н. М., Завьялов Ю. С., Левченко В. Н., Мартышин О. В., Петрова Г. Н. История политических учений / О.В. Мартышин (ред.). — 2.изд., испр. — М. : Юристъ, 1996.  Вып. 2 : Эпохи свободной конкуренции и буржуазной революции. — 368с.

10. Воротилин Е. А., Лейст О. Э., Мачин И. Ф., Струнников В. Н., Томсинов В. А. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет / О.Э. Лейст (ред.). — М. : Зерцало-М, 2002. — 678с.

11. Графский В. Г., Золотухина Н. М., Мамут Л. С., Нерсесянц В. С., Сюкияйнен Л. Р. История политических и правовых учений: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. и направлению "Юриспруденция" / В.С. Нерсесянц (общ.ред.). — 3.изд., стер. — М. : НОРМА, 2003. — 727с.

12. Демиденко Г. Г. История учений о праве и государстве: Курс лекций, прочитанных в Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого. — Х. : Факт, 2001. — 383с.

13. Литвинов А. Н., Левченко А. И. История учений о государстве и праве: Учеб.-метод. пособие для