Проте друга половина XX ст. поєднала ці поняття, збагатив-ши кожне з них. Коли говорять про побудову соціальної право-вої держави, мають на увазі насамперед втілення в ній: — принципу верховенства права (панування правового зако-ну) як головного в правовій державі;—

принципу соціальної справедливості (забезпечення дер-жавою соціальної безпеки особи) як головного в соціальній дер-жаві.

Поняття «соціальної держави» було висунуто у 1929 p. ні-мецьким державознавцем X. Хеллером і згодом поширилося в Європі. У США ідея соціальної держави була сприйнята пізні-ше, ніж у країнах Європи, оскільки тип свідомості американсь-кого суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму.

Після Другої світової війни концепція соціальної держави одержала закріплення в конституціях ряду країн Західної Євро-пи (ФРН, Іспанія та ін.). Стаття 1 Конституції Іспанії 1978 p. зазначає, що Іспанія є соціальною, правовою та демократичною державою, вищими цінностями якої є свобода, справедливість, рівність і політичний плюралізм. Стаття 20 Конституції ФРН 1949 p. говорить про те, що ФРН є демократичною і соціальною федеративною державою. У Конституції Франції записано, що вона є демократичною і соціальною республікою.

У наші дні соціальна держава означає насамперед обов'язок законодавця бути соціальне активним в ім'я згладжування супе-речних інтересів членів суспільства і забезпечення гідних умов життя для усіх за наявності рівності форм власності на засоби виробництва. Держава стає органом подолання соціальних про-тиріч, урахування і координації інтересів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприймали-ся різними верствами суспільства, її мета — за допомогою соці-альної політики, забезпечення рівності та умов політичної спів-участі об'єднати населення, стабілізувати соціальну (утому чис-лі правову) і економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.

Поняття правової держави усе більш поєднується з концеп-цією так званої «держави загального благоденства» («максималь-ної» держави), або, інакше, «соціальної держави». Це суміщен-ня відбувається насамперед на основі гарантій системи економі-чних, соціальних і культурних прав.

Вчені (Г.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучас-ної соціальної держави.

І. «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орі-єнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоратив-них інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб конт-ролю).

2. Власне соціальна держава (Велика Британія), у якій забез-печуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність ста-ртових можливостей (соціальна політика держави як засіб забез-печення повної зайнятості).

3. «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рі-вень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується пов-на зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечен-ня «рівності, кооперації та солідарності»).

Ці моделі мають тенденцію переходу від однієї до іншої. Вони ніде цілком не були реалізовані, що свідчить про мінливість со-ціальної політики держав у ході розвитку.

Ідея про орієнтацію України на соціальну державу міститься у Конституційному договорі між Верховною Радою і Президен-том України (від 8 липня 1995 р.) «Про основні засади організа-ції і функціонування державної влади і місцевого самоврядуван-ня на період до прийняття Конституції України». Тут, зокрема, підкреслюється, що Договір гарантує соціальну спрямованість ринкової економіки. Чітке текстуальне вираження ідея соціаль-ної правової держави знайшла у ст. 1 Конституції України.

Було б помилковим вважати, що правова держава і соціальна держава добре поєднуються і в змозі цілком злитися в один тип держави. Принцип соціальної безпеки населення і вимога не лише юридичної, а й матеріальної рівності (властивості соціаль-ної держави} суперечать ідеї свободи особи, взаємної відповіда-льності держави і громадянина {властивості правової держави).

Однак було б неслушним протиставляти правову державу і соціальну державу, їх зближення — найсприятливіший результат для громадянського суспільства, оптимальний варіант його роз-витку без класове ворожих конфліктів і соціальних потрясінь.

Соціальна і правова держави сумісні між собою доти, доки функціонування державної влади буде обмежуватися, врівнова-жуватися, контролюватися і поширюватися в межах додержання основних прав людини. І навпаки соціальна держава суперечуватиме з правовій державі завжди, коли «людський добробут», «соціальна безпека», «соціальна справедливість» вважатимуться вищими цінностями. Розвиток держави як соціальної має грунтуватися на такому фундаменті, як «правова» держава.

Зрозуміло, що до фактичного втілення в життя ідеї соціаль-ної правової держави українському суспільству треба ще багато чого зробити.

Прогнозувати перспективу успішного розвитку України можна тільки на шляхах оптимального поєднання принципів правової державності, демократизму, соціальної державності. Ідея соціаль-ної правової держави є надбанням усього людства. Ця раціональна ідея у разі успішній реалізації в змозі вивести Україну до числа цивілізованих держав світу.

Поняття і ознаки соціальної правової держави

Соціальна правова держава — це політична організація сус-пільства, у якому право пов'язує і підкоряє собі державну владу, а основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.

Крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак (рис).

1. Пов'язаність державної влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ставиться під контроль права, функціонує у поєднанні та у взаємодії з громадянським суспільством у рамках права; у Конституції України (ст. 8) записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».

2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенст-во, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпра-цьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію.

3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єд-нань (комерційних і некомерційних), так і державних органів,