У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
|
|
виробництва, вдосконалене фор-мулювання концепції витрат виробництва Д. Рікардо тощо; українськими вченими Р. Орженцьким, В. Арнольдом й ін-шими використовувалася і модифікувалася система рів-нянь Дмитрієва, пропонувалися власні аналітичні виражен-ня для структури ціни (Арнольд В. Ф. Политико-экономические этюды. Одесса, 1904).
У міру подолання обмеженості моністичних підходів кла-сичної школи та школи граничної корисності, суперечностей їхніх теорій цінності та ціни вдосконалювалися і самі еко-номіко-математичні методи дослідження та запропоновані на їхній базі нові теоретичні підходи. Неоціненний вклад у цю справу вніс всесвітньо відомий український вчений-економіст, видатний математик і статистик, випускник Київ-ського університету, а згодом (з 1911 до 1926 р.) викладач Київського комерційного інституту професор Є. Слуцький. Ще навчаючись в університеті, він написав працю «Теория предельной полезности» (не опубліковану), яка була удо-стоєна університетської золотої медалі. Коло його наукових інтересів було надзвичайно широке — від дослідження еко-номічних поглядів У. Петті до аналізу теоретичних та ме-тодологічних засад маргіналізму, від найскладніших про-блем математичної статистики до започаткування не тільки принципово нових підходів до розв'язання складних еконо-мічних проблем, а й нової галузі науки — праксеології (роз-робка принципів раціональної поведінки людей при різних комбінаціях умов). У 1915 р. Є. Слуцький публікує в італійському журналі «Giornalle degli economisti revista di statistica» (Vol.L 1, № 1) працю «До теорії збалансованого бюджету спожива-ча» (перевидану тільки в 1963 р. у Москві), яка започатку-вала якісно новий етап у розвитку теорії попиту, визначила принципово нові підходи до розв'язання проблеми зв'язку між ціною, попитом та функцією корисності. Що ж нове вніс Є. Слуцький у розв'язання цієї проблеми в руслі ма-тематичної економіки порівняно з австрійською школою, неокласиками та математичною школою? Послідовний прихильник ідей маргіналізму, він, проте, не поділяв поглядів його провідних представників, зокрема Є. Бем-Баверка, А. Маршалла й інших так званих кординалістів на можливість установлення величини граничних корисностей, тобто вимірювання суб'єктивних цінностей. Є. Слуцький відштовхується від ідеї про необхідність звіль-нити функцію корисності від чисто суб'єктивного трактуван-ня, використовує категорію віддання переваг споживачем як однієї з детермінант сукупного попиту, в якій і знахо-дить вираження корисність товару; виходить з можливос-ті кількісного аналізу віддання переваги, їх порядкового зіставлення. Слід зазначити, що цілий ряд попередників Є. Слуцького, зокрема, Л. Вальрас, В. Парето, В. Войтинський, зро-били ряд важливих кроків, щоб звільнити теорію попиту і пропозиції від жорсткої прив'язки до поняття суб'єктивної цінності, зв'язати аналіз функції корисності з грошовими доходами, з споживчим бюджетом, тобто представити фун-кцію корисності як певну систему віддання переваг спожи-вача. Проте звільнити цю функцію від чисто суб'єктивного трактування, від уявлень про можливість визначення сту-пеня корисності благ, пов'язати функцію корисності з рухом цін та доходів їм не вдалося. Уперше це зробив саме Є. Слу-цький у науковій розвідці, яка й стала основою сучасних економіко-математичних досліджень проблеми споживчого попиту. Вважаючи, що кількісному аналізу підлягають віддання переваг, система яких становить основу поведінки споживача, він зосереджує увагу на чіткішій постановці питання про корисність наборів споживчих благ, які входять до бюджету індивідуума. Є. Слуцький переносить акцент з безперспективної у методологічному відношенні проблеми визначення ступеня корисності благ на проблему порівнян-ня відносних рівнів корисностей різних благ. Отже. він до-ходить висновку, що корисність може визначатися віднос-но, через рух поверхней рівня функції корисності (а не шля-хом визначення абсолютного значення цієї функції або її похідних, як вважали його попередники), що тільки цей рух у тому чи іншому напряму дає можливість врахувати ре-альний економічний зміст цієї функції. У світовій економічній літературі утвердився погляд Є. Слуцького на корисність будь-якого сполучення благ як на величину, що може набувати тим більшого значення, чим кращим це сполучення виявляється для даного споживача. Виходячи з цього, Є. Слуцький дає своє вираження функції корисності і формулює основне обмеження (доход спожи-вача) при визначенні максимуму цієї функції. На основі застосування досить складного математичного апарату вчений виявляє ряд умов, за яких функція корис-ності досягає свого максимуму, пропонує способи обчислен-ня її параметрів. Він розробляє цілий ряд формул, які до-зволяють досліджувати поведінку функції корисності та функції попиту залежно від руху цін і доходів, можливос-тей взаємозамінності та взаємного доповнення споживчих товарів тощо. Є. Слуцький виводить рівняння, в якому від-бився його основний висновок щодо можливостей передба-чення коливань у попиті, виразно представлені залежності цих коливань для компенсування змін ціни. Ідеї, викладені Є. Слуцьким у публікації 1915 р., вва-жаються в сучасній зарубіжній економічній літературі ос-новоположними у розвитку теорії поведінки споживачів як одного з важливих розділів економетрики. Дж. Хікс, який одним з перших використав у своїх дослідженнях ці ідеї, визначив, зокрема, що Є. Слуцький був першим економіс-том, який зробив значний крок уперед порівняно з «неокла-сиками». Сучасна математична теорія попиту, заснована на аналізі поведінки споживачів при заданих цінах і доході, теж широко використовує ідеї цієї праці Слуцького (пра-ці Р. Аллена, Дж. Хікса, Х.Хауттакера, Ерроу, Ж. Дебре і ін.). Таким чином, цілий ряд українських учених-економістів відіграли визначну роль не тільки у внесенні в економічну культуру України та Росії засад маргінальної школи по-літичної економії та її математичного напряму, а й у ряді випадків зробили значні кроки у їх подальшому розвитку. Вплив цього напряму на формування наукової економічної думки тут був надзвичайно великим. Саме на теоретичні висновки |