Рис. 1.. Динаміка інфляції у різних групах країн [23, 354]

У перехідному періоді відбувається глибоке реформування всіх економічних і соціально-політичних відносин. Лібералізація цих відносин відкриває слабини командної системи. Так, нагромаджений високий інфляційний потенціал, що в умовах фіксованих державними інституціями цін проявляється у вигляді дефіциту товарів і послуг, а також у зниженні якості продукції, після лібералізації цін перетворюється на відкриту інфляцію.

Інфляційний процес у перехідних економіках має як джерела, успадковані від проінфляційної командної економіки, так і джерела трансформаційного періоду, що випливають із поточної розбалансованості економіки, зокрема через прорахунки у макроекономічній політиці.

У більшості країн, що рухаються від командної економіки до ринку, розвинулися високі темпи інфляції на початку перехідного періоду, які в останні роки вдалося знизити до рівня 10-40%. Постає запитання: що спричиняє вибух цін: традиційні чинники (наприклад, недостатньо жорстка фіскальна політика і тиск заробітної плати) чи особливі чинники, притаманні лише перехідним економікам (наприклад, значні зміни відносних цін, необхідні для переходу до ринку).

Аналіз інфляційних процесів у перехідних економіках, які здійснювали реформи під егідою МВФ, показує, що високі темпи інфляції часто були пов'язані зі швидким зростанням грошової маси. Проте інколи фактичні темпи інфляції помітно перевищували передбачувані – навіть у разі дотримання зобов'язань стосовно обсягу грошей в обігу. Це означає, що зв'язок між зростанням грошової маси та інфляцією у перехідних економіках може непрогнозовано порушуватися, тобто само по собі зростання грошової маси повністю не пояснює інфляції у цих економіках, принаймні у короткостроковому періоді.

Економісти здебільшого вказують на дві основні групи чинників, які підживлюють інфляційний процес після початкового вибуху цін, спричиненого їхньою лібералізацією. По-перше, це зростання грошової маси для покриття фіскальних зобов'язань, що нерідко відображає повільність структурних реформ. По-друге, це вищі темпи зростання зарплати порівняно зі зростанням продуктивності праці. Інколи важливими чинниками інфляції можуть бути політика підтримання високого реального обмінного курсу національної валюти, а також зміна відносних цін за відсутності їхньої гнучкості у напрямі до зниження.

У багатьох країнах з перехідною економікою джерелом високої інфляції була монетизація бюджетного дефіциту. З одного боку, звуження обсягу національного виробництва і послаблення можливостей вилучення податкових зборів різко знизили надходження до державного бюджету. З іншого боку, трансферні платежі та субсидії зростали. У багатьох випадках бюджетний дефіцит фінансувався за рахунок позик у банків або емісії грошей, що супроводжувалося зростанням грошової маси. Нерідко за відносно невеликого офіційного дефіциту бюджету значні кредити банківської системи державним підприємствам швидко збільшували кількість грошей в обігу. Отже, зростання грошової маси, пов'язане з фіскальною діяльністю держави, є одним із найзначніших джерел інфляції у перехідній економіці.

Поведінка заробітної плати підживлює інфляцію декількома шляхами. По-перше, зростання заробітної плати вищими за продуктивність праці темпами збільшує витрати на одиницю продукції та індукує зростання цін. По-друге, вищий фонд оплати праці зазвичай стимулює розширення кредиту, а отже й обсягу грошових надходжень до державних підприємств та уряду. По-третє, індексація заробітної плати може спричиняти значну інерційність інфляції. Таким чином, зростання зарплати у відповідь на інфляційний шок підживлювало інфляційний процес [23, 356].

Незважаючи на успішну дезінфляцію, країни з перехідною економікою поки що не можуть досягти рівня помірної інфляції, за якого різко знижується імовірність розвитку галопуючої інфляції та створюються оптимальні умови для економічного зростання. Для подальшого зниження темпів інфляції у цих країнах потрібні поглиблення структурних реформ, зміцнення фінансової та бюджетної систем, підвищення гнучкості цін і заробітної плати. Останнє передбачає повну відмову від адміністративного ціноутворення.

Розділ 2. Аналіз стану інфляційних процесів в Україні у _роках

2.1. Аналіз інфляційних процесів в 1992-1997 роках. Особливості інфляції витрат

Україна, відновивши незалежність, стала на шлях ринкових реформ. Ефективне функціонування ринкового механізму неможливе без збалансування економіки. Для досягнення економічної рівноваги потрібна була лібералізація цін. Дещо "відпустивши" спочатку 1991 р. ціни на товари і послуги, уряд намагався позбутися надлишкового попиту на них і досягти рівноваги на їхніх ринках. Так почалося перетворення прихованої інфляції у відкриту.

Тривала відкрита інфляція була несподіванкою для державних мужів, чимось незвичним і невідомим. Невміння уряду боротися з цим явищем тільки підсилювало зростання цін, що призвело до важких соціально-економічних наслідків.

Інфляційний процес в Україні вкрай негативно вплинув на доходи переважної більшості населення. Зниження реальної заробітної платні і реальних доходів у цілому особливо інтенсивно відбувалося за умов галопуючої інфляції, коли номінальна заробітна платня не встигала за високими темпами зростання цін. І навпаки, зниження темпів інфляції призводило до зростання реальної заробітної платні. У 1991-1994 рр. темпи зростання номінальної заробітної платні відставали від темпів інфляції, що призвело до зниження реальної заробітної платні. Як наслідок, наприкінці 1994 р. реальна заробітна платня становила лише 33,5 % від її рівня у 1990 р. Найбільше вона знизилась у гіперінфляційному 1993 р. (середньомісячний рівень інфляції 47,1 %). Тоді рівень реальної зарплатні знизився упродовж року більше, ніж на 50 %: з 81,3 % на початку року до 36,8 наприкінці.

Інфляція згубно впливає не тільки на поточні доходи домогосподарств, а й на їхні заощадження. Аналіз динаміки використання доходів засвідчує, що в період посилення інфляційного процесу заощадження населення знижувались. Головно це відбувається внаслідок зростання недовіри населення до банківської системи, чиї вклади в ощадних установах України у