створюється далі множина баз даних, функціонують вузли мережі “Internet”, підвищується комп`ютерна грамотність населення. Тобто створено реальні передумови для реалізації програми.
Для створення цілісного інформаційного простору необхідно додатково:
Створити вузли-сервери.
Закінчити формування комунікаційних мереж.
привести до єдиного стандарту існуючі мережі та бази даних.
Створити нові потужні бази даних.
Крім заходів з організації комп`ютерної мережі у межах програми “Інформація” необхідно здійснити ряд проектів з розвитку виставочно-демонстраційної діяльності, підтримки засобів масової інформації, розвитку традиційних засобів зв`язку.
Особливу увагу необхідно надати розвитку демонстраційної діяльності, як важливому і відносно недорогому методу отримання інформації та публікації ідей та проектів у інноваційній сфері.
З цією метою пропонується організувати ряд постійно діючих рекламно-демонстраційних інноваційних комплексів на основі як традиційних, типу Сорочинської ярмарки, так і нових форм організації, із забезпеченням їх повним спектром послуг зв`язку, поліграфії, тощо.
Постійною турботою держави у особі, в першу чергу, правоохоронних органів, повинне стати формування системи заходів з забезпечення захисту інформації, яка складає комерційну, державну, або військову таємницю.
В результаті успішної реалізації заходів програми “Інформація”, планується досягти таких результатів:
Зв`язати в єдину відкриту систему всіх суб`єктів інноваційної діяльності.
Забезпечити умови для оперативного та ефективного управління інноваційними процесами.
Забезпечити вільний доступ до світових інформаційних масивів та оперативний інформаційний обмін.
Створити умови для ефективної реалізації рекламних, маркетингових, учбово-демонстраційних та інших програм
Підвищити освітньо-культурний рівень населення.
Інтегруватись у національний та світовий інформаційний простір.
Підвищити імідж регіону серед потенційних ділових партнерів.
Створити інформаційну основу інноваційних процесів.
2.4. Програма “Венчурне підприємництво”
Товарне виробництво в умовах ринкової економіки – це конкурентна боротьба, в першу чергу – боротьба за ринки збуту.
Виграти в боротьбі за споживача можливо двома шляхами: зниженням ціни на товар, або досягненням високого рівня якості. Перший спосіб не дає достатнього ефекту в умовах насиченого ринку і високого життєвого рівня населення. Споживач готовий платити більше за товар більш високої якості. Як правило, виробництво більш якісної продукції вимагає більших витрат. Але в деяких випадках застосування передових технологій, особливо в умовах масового виробництва, може призвести до подвійного ефекту: до зниження собівартості продукції при одночасному підвищенні рівня якості. Найбільш ефективним засобом досягнення цих двох ефектів є розвиток науки та застосування її досягнень на практиці. Результатом науково-технічної творчості і є нововведення, яке народжується при допомозі інтелектуальних інвестицій, що освоюються в інноваційному процесі.
Інтеграція науки та виробництва потребує значних витрат, які далеко не завжди оправдовуються, і суміщені із значною мірою ризику. В останні роки однією із форм інноваційної діяльності стають невеликі фірми, які отримали назву венчурних (ризикових).
Діяльності цих фірм притаманний значний ризик банкротства, але неухильне збільшення їх кількості пояснюється рядом факторів:
необхідністю розробок принципово нових продуктів та технологій, відсутніх на ринку;
відмежуванням від великого поточного виробництва і можливістю науково-технічної творчості;
наявністю стабільної пропозиції на інвестиційному ринку;
можливістю швидкого збагачення у результаті інтенсивної творчої праці.
Такі компанії, як правило, дають високі дивіденди по своїх акціях.
Венчурна фірма створюється невеликою групою однодумців-інженерів, винахідників, менеджерів з певним досвідом роботи в великих фірмах.
Перевагою венчурної фірми, з одного боку, є вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних і фінансових ресурсів на вибраному напрямку досліджень, а з іншого – можливість швидкої переорієнтації на інші, більш перспективні напрямки діяльності. Конкуренція примушує венчурні фірми максимально скорочувати терміни НЕДКР, інтенсифікувати процес втілення нововведення у виробництво.
Розробляючи нові технології, освоюючи нові види продукції, венчурні фірми звичайно користуються підтримкою держави і великих компаній, яким самим невигідно займатись цим через високу вірогідність високих збитків.
Незалежні венчурні фірми організовуються у вигляді акціонерних товариств, рекламуючи свої ідеї створення нововведень, акумулюючи під ці ідеї кошти приватних та інституційних інвесторів.
Основним критерієм класифікації венчурного підприємництва є джерела фінансування. Найбільш поширеними і життєво стійкими формами вважаються наступні [18]:
“незалежний”, або чистий венчур;
фірми. які організовано на пайових принципах промисловими корпораціями;
венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами;
внутрішні венчурні відділи великих корпорацій;
фірми, що працюють під егідою технологічних парків різних рівнів та різних шляхів фінансування.
Фірми, що створено однією, або кількома корпораціями на пайових принципах, отримали назву “зовнішнього венчура”. Підприємства цього типу можуть бути структуровані у кілька модифікацій, організаційно оформлених, як науково-дослідницькі консорціуми. Виділяють три основних їх типи:
створені з метою проведення фундаментальних довгострокових досліджень. Такі консорціуми мають, як правило, свою науково-дослідницьку базу (лабораторії, дослідні виробництва, інформаційно-обчислювальні центри, інші елементи науково-промислової інфраструктури), засновниками їх можуть бути великі військово-промислові об`єднання, часткове фінансування може здійснюватись державою;
створені всередині галузі корпораціями на пайових принципах, з метою розробки галузевих стандартів, технічних умов та контролю за їх дотриманням. Такий консорціум може бути створений під егідою великої холдінгової компанії, мати тимчасовий характер, і, як правило, розпадається через внутрішньогалузеву конкуренцію;
створені з метою активізації наукової діяльності НДІ, університетів на їх виробничій базі з використанням наявного науково-промислового потенціалу. Такий консорціум для розробки та апробації ідей отримує донорське фінансування від корпорації і має міжгалузевий характер.
Венчурні фірми можуть використовувати і інші джерела фінансування: кошти великих корпорацій, банків, пенсійних та благодійних фондів, страхових компаній, особисті зауваження інвесторів, часткові державні субсидії. Попит на венчурний капітал досить високий і не може бути задоволений комерційними банками, які часто утримуються від надмірного ризику. Це викликало виникнення спеціалізованих венчурних інвестиційних фондів і компаній. Їх мета – акумулювати венчурний капітал і венчурне фінансування та кредитувати спеціалізовані ризикові фірми (венчури). В умовах України таке ризикове підприємництво може отримати розвиток паралельно з процесами приватизації.
Венчурні фірми, як правило, обслуговують перші дві стадії інноваційного циклу – народження або пошук ідей та техніко-економічне обґрунтування проекту. Більші фірми
