на закупку енергоносіїв, оптимізація ресурсоспоживання.
Підвищення рівня кваліфікації трудових ресурсів.
Збільшення об`ємів надходжень до бюджетних та небюджетних рахунків.
Підняття на якісно новий рівень ділової та інноваційної активності підприємців.
Підвищення попиту на продукцію НДЕКР.
2.2. Програма “Експорт”
Більшість стратегічних напрямів концепції за довгострокову мету мають створення потужного експортного потенціалу шляхом розробки та впровадження імпортозамінюючих та експортабельних технологій у всіх сферах економічної діяльності.
Заходи у рамках програми “Експорт” направлено на забезпечення виходу суб`єктів інноваційної діяльності на ринки всіх ступенів ієрархії.
Діяльність, яка передбачається у межах цього напряму, направлена на виконання двох основних функцій:
організація зовнішнього та внутрішнього маркетингу;
інформаційно-комунікативна функція.
Для ефективного виконання вказаних функцій пропонується реалізувати ряд комплексних програм, метою яких повинно стати створення сучасної розгалуженої служби маркетингу на потенційних ринках збуту продукції та послуг:
Створення системи дослідження та прогнозування ринків для повної, оперативної та достовірної оцінки перспектив конкретної продукції (послуги) та розробки рекомендацій підприємствам щодо методики закріплення на конкретному сегменті ринкової системи.
Створення системи рекламно-інформаційної діяльності, яка направлена на роботу із існуючими та потенційними споживачами продукції та послуг як всередині України, так і на зовнішніх ринках.
Створення державної підтримки зовнішньоекономічної діяльності недержавних підприємств шляхом надання митних преференцій, направленої зовнішньополітичної діяльності. Особливою підтримкою повинні користуватись суб`єкти інноваційної структури регіону.
Реалізацію заходів програми “Експорт” щодо координованого закріплення української продукції на ринках планується провести у межах двох етапів, тривалість яких залежатиме від стану розвитку та можливостей власне інноваційної та промислової інфраструктур регіону.
Перший етап – вихід та закріплення позицій на ринках продукції найбільш мобільних, з точки зору переорієнтації та переоснащення виробництва, галузей – сільське господарство, харчова та переробна промисловості, легка промисловість, а також підприємства ВПК, в тому числі і реконверсовані.
Другий етап – вихід на ринки наукомістких високотехнологічних товарів та ринки патентно-ліцензійної документації.
На сьогоднішній день на більшості ринків тверді позиції займають технологічно розвинені країни. Тому, найбільш реальними ринками для продукції українських підприємств в умовах, що склалися, слід вважати внутрішній український ринок та ринки країн СНД, в першу чергу – російські, та ринки країн колишнього соцтабору.
Результатами виконання заходів програми “Експорт” повинні стати:
Створення цілісної системи обміну інформацією у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Вирівнювання балансу “імпорт-експорт”.
Створення привабливого економічного іміджу регіонів.
Збільшення об`ємів валютних надходжень.
Збільшення об`ємів надходжень до бюджетних та небюджетних рахунків.
Підвищення зовнішньоекономічної активності недержавних підприємств та децентралізація зовнішньоекономічної діяльності.
2.3. Програма “Інформація”
На сьогоднішній день жодна розвинута соціально-економічна система не здатна функціонувати при відсутності потужного інформаційного фундаменту.
В умовах постіндустріального суспільства на перше місце виходять проблеми інформаційного забезпечення. Без використання інформаційних технологій, аналізу інформації не приймається жодне рішення – ні технічне, ні управлінське, ні будь-яке інше.
Характерною особливістю сучасного життя є постійно зростаючі об`єми інформаційних потоків та масивів. З розвитком НТП реальністю став феномен “інформаційної кризи” – явища, при якому стає все важче знайти та обробити необхідні дані у величезному інформаційному полі.
Згідно основного закону розвитку науки [12], наука розвивається прпорційно масі знань, накопиченій попередніми поколіннями, за експоненціальною залежністю. Інформація ж є невід`ємною ланкою наукового циклу, яка зв`язує науку з масою накопичених знань (рис. 2.1).
Рис. 2.. Схема наукового циклу
Таким чином, із розвитком науки та ростом маси знань потреби у інформаційному забезпеченні будуть збільшуватись. Особливо проблема інформації, вже сьогодні, відчувається у сфері інноваційної діяльності, так як вона здійснюється на передових напрямах науки – на стиках “класичних” наук.
Відсутність інформаційної культури та інфраструктури, здатної на сучасному рівні забезпечити отримання, обробку, зберігання, передачу та оновлення інформації, відсталість інформаційних технологій – одна з причин відставання України у інноваційній сфері.
На сьогодні в Україні гостро відчувається проблема інформаційного голоду у всіх сферах діяльності, в тому числі і в державному управлінні.
Однією з умов існування демократичної держави і ринкових принципів господарювання є вільна доступність усіх суб`єктів до інформаційних ресурсів держави, за винятком даних, що складають державну та комерційну таємницю. В країні існує безліч локальних інформаційних мереж, баз даних, телекомунікаційних структур, створених різними суб`єктами різних сфер діяльності – державними органами, фінансовими структурами, промисловими підприємствами, навчальними та науковими закладами, тощо. В основному, вони використовуються для внутрішнього користування, хоч інформація, яка в них знаходиться, необхідна і для користувачів поза межами системи. Часто локальні мережі сформовано на різних організаційних та технічних принципах, що робить неможливою їх інтеграцію.
В результаті цього інформація втрачає, практично, всі необхідні якості: оперативність, доступність отримання, можливість швидкої обробки та передачі, повноту охоплення проблеми і ряд інших суттєвих властивостей, які визначають корисність інформації.
Таким чином, рівень вирішення проблеми інформаційного забезпечення є визначальним параметром життєздатності інноваційної системи – одного з найпотужніших споживачів та виробників інформаційних потоків.
У рамках програми “Інформація” планується виконати ряд організаційно-технічних підпрограм для формування цілісного відкритого регіонального інформаційного простору, здатного до повної інтеграції у національний та світовий простори.
Організація такої структури повинна проводитись на основі сучасних технологій та матеріально-технічного забезпечення, вона є довгостроковою і потребує високих витрат.
За основу пропонується взяти технологію “Клієнт-сервер”, основними компонентами якої є:
сервери – кординатори інформаційних потоків, які відповідають за розподіл та обробку даних і є посередниками між клієнтами та базами даних;
клієнти – ПЕОМ, які забезпечують користувачів умовами праці та максимально забезпечені пристроями вводу-виводу інформації;
бази даних – системи для зберігання, пошуку та аналізу інформації;
комп`ютерні мережі.
Для реалізації моделі необхідно скоординувати процеси комп`ютеризації та розвитку телекомунікаційних систем, які проходять в Україні. На сьогодні багато державних та недержавних організацій повністю комп`ютеризовані, формуються комунікації зв`язку на основі сучасних цифрових та оптико-волоконних технологій, створена і
