можуть також виготовляти дослідні зразки, вивчати ринки збуту. Для розгорнутого виробництва, створення достатньо потужного підприємства, серійного випуску продукції у венчурів недостатньо фінансових та матеріально-технічних ресурсів, хоч у 70-х роках, внаслідок стрімкого розвитку нових напрямів НТП, деякі з венчурів перетворились у великі корпорації. Наприклад, у США, із 132 венчурних фірм – 72 перетворились у корпорації, випуск акцій яких приніс інвесторам 1000% прибутку, а половина фірм забезпечила прибуток 500% [ 20].
Малі венчурні фірми, як суб`єкти інноваційної діяльності, як організовані форми дослідницького бізнесу почали формуватись наприкінці 50-х років, а в 70-х роках малий інноваційний бізнес зайняв тверді позиції на заключних стадіях НДЕКР та вийшов на світові ринки [ 26 ].
Здатність суб`єктів малого бізнесу швидко реагувати на вимоги ринку, мобільність та оперативність, економічність стала передумовою їх співвиконавчої діяльності у великих науково-технічних програмах корпорацій.
Іншою формою венчурного бізнесу стали бізнес-інноваційні структури типу технологічних парків на базі потужних суб`єктів наукової діяльності, як правило, – університетів, або великих університетських центрів. Їх можна охарактеризувати як об`єднання дрібних та середніх фірм для спільного будівництва, оренди землі, приміщень використання дослідницької та обчислювальної техніки.
За даними Організації економічного співробітництва та розвитку на даний час у США працює близько 150 подібних об`єднань, у ФРН – 50, у Нідерландах – 45 [ 26].
Крім того, малі венчурні фірми стали ініціаторами ряду переломних розробок у сфері прикладної науки, особливо в електроніці, роботехніці, біотехнології.
У сучасному інноваційному процесі важливу роль відіграє держава. Вона є координатором та стимулятором циклу “ідея-ринок” з допомогою сучасного інноваційного механізму, характерними особливостями якого є те, що:
для розвитку сучасної науки і техніки монополістські форми організації інноваційної діяльності стали вузькими і потребують високої інтеграції зусиль;
типові раніше монополістські форми організації інноваційної діяльності стали гальмувати НТП, у зв`язку з чим монополісти змушені переходити до використання нових, раніше їм не притаманних, форм організації дослідницького процесу;
нові інформаційні технології, комп`ютеризація і телекомунікаційні можливості суттєво змінили інноваційну діяльність не тільки на рівні окремої фірми, а й на рівні країни, континенту, планети.
Програми підтримки інноваційного бізнесу діють у більшості розвинутих країн, і, що важливо, не тільки на національному рівні, а й на рівні адміністративних одиниць. Такі програми виступають як важливий елемент науково-технічного розвитку регіону, як шлях до створення нових робочих місць та вирішення інших соціально-економічних проблем.
Система важелів у рамках інноваційного процесу спрямована на залучення можливостей малого бізнесу сприяла різкому прискоренню НТП у розвинутих капіталістичних країнах і відставанню країн колишнього соцтабору, де ця система була відсутня. На сьогоднішній день програми підтримки малого венчурного бізнесу є факторами економічного росту у США, Японії, Ізраїлі, та ряді інших країн.
Програма підтримки венчурного бізнесу – складова програми стратегічного економічного ривка Японії на ХХІ ст.
Таким чином, природно, що універсальної схеми цієї діяльності не існує, але її концепція може і повинна бути адаптована до умов України.
В Україні існує ряд умов для розвитку венчурного бізнесу, які витікають з ментальних та історичних особливостей сучасної української нації:
дух підприємництва та “розумного авантюризму”;
високий рівень освіти населення;
злиття особливостей азіатської та європейської культур – поєднання індивідуалізму з колективізмом;
наявність великої кількості ВУЗів, НДІ;
високий кваліфікаційний рівень трудових ресурсів, особливо – на існуючих та бувших підприємствах ВПК.
Але, на сьогоднішній день, об`єктивно існує ряд умов, що стримує розвиток ризикового підприємництва у сфері НДЕКР:
організаційні труднощі та витрати при відкритті підприємства;
нестабільність законодавства в області підприємницького права;
жорстка недиференційована податкова система;
відсутність попиту на продукцію НДЕКР;
низька ринкова грамотність населення;
відсутність фінансової венчурної інфраструктури;
інертність держави у відношенні підтримки нових фірм;
низький престиж інженерної та наукової діяльності.
Процеси приватизації та ринкові реформи, незважаючи на в`ялість та непослідовність, створюють нові можливості для формування інфраструктури малого та середнього бізнесу. Але сама по собі, вона, практично, не може створитись, особливо, в умовах нерегульованого ринку і жорсткої зовнішньої конкуренції.
Для реалізації заходів з формування бізнес-інноваційної мережі у рамках програми “Венчурне підприємництво” пропонується організувати систему бізнес-інноваційних структур трьох ступенів складності, які різняться між собою широтою надання послуг, ступенем готовності підтримуваних проектів, формами фінансування.
Структура І рівня (БІС-І) – консалтингово-інформаційний центр, який працює з проектами на початкових стадіях інноваційного процесу – на рівні ідеї та техніко-економічного обґрунтування і надає наступні послуги:
технічна, економічна, екологічна, та інші види попередньої експертної оцінки;
надання навчальних програм;
консультації з питань права, економіки, кредитів та ін.;
оформлення авторських прав;
доступ до інформаційних масивів;
допомога в складанні бізнес-плану;
допомога в реєстрації підприємства;
пошук потенційних інвесторів.
Структура ІІ рівня (БІС-ІІ) – бізнес-інкубатор, який працює з реально існуючими проектами на стадіях отримання експериментальних зразків та маркетингу продукції і надає додаткові послуги фірмам:
оформлення документів для отримання пільг;
сприяння отриманню інвестицій “ризикового капіталу”;
пільгова оренда обладнання для НДЕКР та дослідного виробництва;
пільгова оренда офісних приміщень;
послуги з маркетингу;
консультації з питань управління та організації виробництва.
Структура ІІІ рівня (БІС-ІІІ) – технологічний парк, який забезпечує умови проведення науково-дослідної роботи фірм, надає послуги на стадії виходу проекту в вільне ринкове середовище. Крім послуг, що надаються БІС-І та БІС-ІІ, технопарк виконує:
забезпечення фірм сучасною науково-технічною базою (засобами обчислювальної техніки, унікальними видами обладнання, лабораторними приміщеннями, тощо);
забезпечення виробничими площами для виробництва дослідних партій продукції;
рекламно-видавничі послуги;
консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності;
оформлення гарантій інвестицій для найбільш важливих проектів;
послуги зв`язку;
надання на пільгових умовах земельних ділянок;
виставочно-демонстраційні послуги;
навчання керівників фірм;
послуги з організації різного роду презентацій, переговорів, семінарів, тощо;
соціально-побутові послуги (розміщення, харчування, транспорт, тощо).
Підприємствам у структурі БІС надаються пільги при реєстрації, отриманні послуг, а також різного роду фінансові та податкові
