ВИПУСК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Кожен засіб залучення інвестицій має свої вади та переваги. Як немає ліків від усіх хвороб, так немає і універсального фінансового інструменту залучення коштів, прийнятного для всіх компаній у будь-яких ситуаціях. Підприємство, яке потребує залучення капіталу, має бути готовим до певних витрат і втрат, незалежно від інструменту, який використовуватиметься. Проте правильно обравши спосіб залучення капіталу, можна ці видатки оптимізувати та, до того ж, набувши іміджу позичальника, з яким можна вести справи, вийти на західні ринки.

Найбільш продуктивним способом залучення інвестицій є випуск цінних паперів. На відміну, наприклад, від банківського кредиту, випуск цінних паперів – інструмент для залучення довгострокових інвестицій. Проте, перш ніж наважитись його використовувати, потрібно реально зважити усі «за» та «проти», визначити можливості підприємства, його привабливість для інвесторів. А вони, природно, дуже перебірливі, і критерії, за якими оцінюють підприємство, не обмежуються лише фінансовими показниками.

Умови, які необхідно виконати компанії для залучення серйозних інвесторів:

· прозорість та відкритість діяльності (якщо більшість прибутків підприємства сховані від податків у чорній бухгалтерії – воно навряд чи буде цікавим для інвесторів);

· прозорість структури власності;

· високий потенціал (якщо компанія лідирує у своїй галузі);

· наявність стратегічної програми на найближчі кілька років;

· звітність та аудит підприємства відповідно до міжнародних стандартів;

· випуск акцій.

Акції випускаються компанією для збільшення капіталу обігових коштів та під реальні інвестиційні програми, включаючи поглинання компаній. Курс акцій залежить не лише від вартості підприємства, а й від очікуваних прибутків, потенціалу підприємства та тієї інформації, яка відома учасникам фінансового ринку про його перспективи. Додаткова емісія акцій призводить до зменшення частки власності акціонерів, її перерозподілу та ризику втрати контролю над підприємством. Саме тому власники йдуть на це неохоче. Прийнявши рішення скористатись цим інструментом, власники намагаються визначити необхідний для розвитку підприємства обсяг емісії, який водночас дозволив би зберегти контроль над компанією. Поширена практика, коли акції продають, розбивши їх на невеликі пакети, які не дають змоги контролювати підприємство. Проте такий варіант не до вподоби великим іноземним компаніям, які погоджуються інвестувати кошти в підприємства лише за умови можливості контролювати чи, принаймні, блокувати рішення, прийняті загальними зборами. Важливо знайти компроміс між інтересами власника та інвестора. На відміну від залучення коштів за допомогою боргових інструментів головною перевагою фінансування за рахунок емісії акцій є те, що компанія не має відтоку капіталу на виплату відсотків. Розмір дивідендних виплат може з року в рік змінюватися згідно з рішенням загальних зборів акціонерів.

Акції, емітовані з метою залучення додаткових інвестицій, можуть бути продані шляхом приватного (обмеженого) розміщення або шляхом публічного продажу. Приватне розміщення акцій відбувається, зазвичай, серед приватних інвесторів (наприклад фондів прямого інвестування, стратегічних інвесторів, пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній). Для України більш актуальними поки що залишаються фонди прямого інвестування і стратегічні інвестори.

В свою чергу завдання фондів прямого інвестування полягає в тому, щоб отримати прибуток, купуючи акції підприємств якомога дешевше, і реалізуючи їх через певний час якнайдорожче. Продаючи акції фондам, компанія, по-перше, отримує гроші, необхідні для фінансування її розвитку, а по-друге, отримує доступ до досвіду і знань фахівців, що працюють у таких структурах. Адже вони в першу чергу зацікавлені у зростанні прибутковості компанії та її престижу. Оскільки фонди прямого інвестування працюють з компаніями вибірково, зупиняючись лише на найбільш перспективних, співробітництво з відомим фондом позитивно впливає на імідж компанії і свідчить про її добрі перспективи.

Поступово приходять на український ринок і стратегічні інвестори, які демонструють готовність вкладати кошти у розвиток компаній. Переважно це інвестори з Росії, яким близький і зрозумілий менталітет українців, а ризики прийнятні. Російський ринок досить насичений, і ціни на акції постійно зростають. Тому найближчим часом стратеги дедалі більше звертають увагу на Україну, де є потенціал для розвитку. Сьогодні вони роблять перші обережні кроки в цьому напрямку. Щоправда, підприємств, з якими згодні працювати інвестори, поки не багато, та й вимоги до українських компаній вони ставлять досить високі.

Публічне розміщення акцій в Україні поки що не поширене. Це зумовлено насамперед загальним станом фондового ринку, недосконалістю законодавчого регулювання і відсутністю необхідних знань і навичок у потенційних «гравців». Гроші в Україні тримають там, де надійніше, а не там, де вигідніше. А вкладати кошти в акції традиційно вважається ризикованою операцією. Поки що всі спроби оживити фондовий ринок закінчувалися невдачею. Проте, на думку багатьох експертів, незабаром і вітчизняні підприємства зможуть повноцінно скористатися перевагами публічного розміщення акцій. А вони очевидні. По-перше, це залучення широкого кола інвесторів. По-друге, відбувається «розпилення» акцій при збереженні контрольного пакета і контролю