бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а стаття 4 висвітлює основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
У статті 5 вказано, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.
2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”.
Це положення(стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття і фінансовій звітності.
Норми цього Положення(стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.
Терміни, що наведені в положеннях(стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:
Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат.
3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати”
Цим Положенням(стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.
Норми цього положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності.
4. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси».
Це положення(стандарт)визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її фінансовій звітності.
Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:
Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та їх реалізацію.
Калькулювання собівартості – це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду готової продукції по окремих видах витрат.За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці готової продукції.
Виробнича собівартість продукції, як зрозуміло вже з назви, залежить від затрат на її виробництво. Тому спочатку треба розрахувати вартість запасів, необхідних для виробництва кожного виду продукції і для даного виробництва в цілому.
Передусім розраховуються техніко-економічні показники витрати запасів, ціни на них, трудові затрати та інші витрати, указані у пункті 11 П(С)БО №16 “Витрати”.
Окремі види продукції виготовляються у різних модифікаціях, тому на кожну з них доцільно скласти окрему калькуляцію очікуваних виробничих витрат.
До виробничої собівартості включаються:
-прямі витрати на матеріали;
-прямі витрати на оплату праці;
-інші прямі витрати;
-змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальногосподарські витрати.
У П(С)БО №16 немає визначення значення “прямі” витрати. Однак його можна знайти у пункті 10 Положення №473 – це затрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.
Будь-яка калькуляція починається з визначення об’єкта обліку витрат – продукції, яка вимагає установлення витрат, пов’язаних з їх виробництвом(п.4 П(С)БО №16).
Оскільки підприємствами використовуються різні види запасів, загальновиробничі запаси у них також різні, то згідно з пунктом 11 П(С)БО №16 конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості готової продукції визначається підприємством.
Класифікація витрат.
З метою правильної організації планування, обліку, калькулювання та аналізу собівартості готової продукції витрати на виготовлення цієї продукції класифікуються за різними ознаками.
За місцем виникнення витрати на виготовлення продукції групуються у розрізі відокремлених структурних підрозділів підприємства.
Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне й обслуговуюче(невиробниче) господарство.
До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють виготовлення продукції.
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва.
До невиробничого господарства належать: житлово – комунальне господарство, культурно – побутові заклади …
2. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.
Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат у розрізі структурних підрозділів підприємства.
3. За способами віднесення на собівартість продукції витрати поділяються на прямі і непрямі.
До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів продукції.
До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо непов’язані з виробництвом продукції. До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати по управлінню та обслуговуванню виробничого процесу.
За ступенем впливу обсягів виготовлення продукції на рівень витрат витрати поділяються на змінні і постійні.
До змінних витрат належать витрати, абсолютна виличина яких змінюється разом зі зміною обсягів виготовлення продукції.
Постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів виробництва істотно не змінюються.
За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.
За звітними періодами витрати на виробництво поділяються на поточні, витрати майбутніх періодів та майбутніх періодів.
За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.
Непродуктивними вважаються витрати, що виникли і результаті недостатньої організації виробництва й управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.
До витрат від надзвичайних подій(втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аврій інші) відносяться як втрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією цих наслідків.
3. Групування операційних витрат за економічними елементами.
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.
Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з витрат операційної діяльності, фінансових витрат(витрат на проценти).
Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості виробництва готової продукції, витрат на збут та інших операційних витрат.
Витрати операційної