обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.
Отже, об'єкт запасів слід визнавати як актив у разі задоволення всіх перелічених умов:
суттєві ризики і вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані підприємству;
підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що, як правило, пов'язана з володінням, так і ефективного контролю за запасами;
собівартість запасів може бути достовірно визначена;
є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом запасів надійдуть на підприємство.
Слід зазначити, що в економічній літературі даний об'єкт обліку різні автори називають по-різному: "запаси", "складські запаси", "виробничі запаси", матеріально-виробничі запаси", "товарно-матеріальні запаси".
Згідно з П(С)БО 9 до запасів відносяться:
сировина, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
незавершене виробництво;
товари;
малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП);
молодняк тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства (як готова продукція).
Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.
В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.
Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір( мастильні матеріали і фарби), треті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси, або хімічного складу (МШП).
Розрізняють економічну і технічну класифікацію(16,С.172). В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському цесі.
Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" МШП все ж таки виділені в окрему групу засобів, але вартісного критерію їх відмінності від основних засобів немає. Дещо змінний критерій терміну використання. До МШП тепер відносяться предмети, які використовуються протягом періоду, що не перевищує один рік, або протягом нормального операційного циклу (якщо він більше року).
Тобто, до МШП належать засоби праці, які мають відносно короткий строк корисного використання, настільки короткий строк, що капіталізувати їх вартість, тобто включити до витрат виробництва за допомогою амортизації, немає сенсу. Саме такі засоби праці, незалежно від вартості, цілком справедливо вважаються швидкозношуваними, і їх необхідно обліковувати як запаси.
3 іншого боку МШП, строк корисного використання яких більше одного у повинні обліковуватися у складі інших необоротних активів і по ним нараховується знос (24, С.25).
Виділення зі складу основних засобів оборотних МШП у особливу групу, не дивлячись на такий же характер їх використання на підприємстві, як і основних засобів, зумовлено двома причинами. По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими, з невеликим, як правило, терміном служби. У складі основних засобів при такому виділення з їх складу МШП залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства. По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати (поновлювати) малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той же час, як основні засоби поновлюються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.
Таким чином, за своїм характером оборотні МШП аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку їх придбання - матеріалам.
За місцями знаходження МШП поділяються на предмети на складі та в експлуатації.
Ця класифікація має важливе значення для їх планування та обліку(14,С.5). МШП можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації (наприклад, в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.
Запаси виробництва поділяються на такі групи: сировина, основні і допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі (16,С. 173).
Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вона утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.
Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) видобувної промисловості (вугілля, руда, тощо), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів); моторне (для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії) і господарське (для опалення).
Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.
Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних пропесів.
Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, що утворились у процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).
Можливо, це викликано тим, що поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний, навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною, або матеріалами, і навпаки, будівельні матеріали можуть стати паливом, а паливо - сировиною і т.д. це тим більш ймовірно, чим більше видів діяльності проводить підприємство, або в ситуації, коли одне підприємство здійснює поставку запасів іншому. Тим більше, один і той же вид запасу може бути одночасно і матеріалом і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою пере важності використання на цьому підприємстві.
В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за