В умовах ринкової економіки більша частина цін формується в умовах вільної конкуренції, тобто під впливом співвідношення по-питу і пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентні.

Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлю-ються для завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці мо-жуть свідомо піти на зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб пере-могти своїх конкурентів. Однак це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті підприємці, що мають, як ка-жуть, «запас міцності», що ґрунтується на передовій техніці, техно-логії, значних фінансових ресурсах.

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як прави-ло, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на прид-бання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлю-ються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції не-має, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впрова-джувати нові технології.

Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін, розробляє для цього, як уже зазначалось, анти-монопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монопо-лія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які прива-тизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна про-мисловість.