ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ

1. Поняття та види зайнятості населення

Зайнятість — одна із найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпе-чує виробництво валового національного продукту — основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого відображає потреби людини в само реалізації через участь у суспільне корисній праці. Отже, зайнятість, це надзви-чайно важливе соціально-економічне явище, яке відоб-ражає раціональне використання ресурсів праці, задово-лений потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населен-ня, задоволення потреб працівників у підвищенні про-фесійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість населення — це діяльність, пов'язана з за-доволенням особистих і суспільних потреб, яка, як пра-вило, приносить доход у вигляді заробітної плати, додат-кових грошових допомог, натуральних виплат тощо.

Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.

Залежно від тривалості і режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну — діяльність працівника протягом повного ро-бочого дня (тижня, сезону), яка приносить прибуток в нормальних для даного регіону розмірах.

Неповну — зайнятість певної особи протягом непо-вного робочого дня або з неповною ефективністю, з не-повною оплатою. Неповна зайнятість може бути «приму-совою», що обумовлено економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства тощо).

Добровільна неповна зайнятість, пов'язана з соціальни-ми факторами — вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки — домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Залежно від сфери застосування праці виділяють ос-новну і додаткову зайнятість, які і це можуть називатися первинною і вторинною.

Основна зайнятість, або первинна — це діяльність в межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова зайнятість — це зайнятість понад норма-тивний робочий час.

Останнім часом все більшого розповсюдження набу-вають гнучкі і нестандартні форми зайнятості, і гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятос-ті і гнучкість винагороди. До осіб, що використовують гнучку форму зайнятості відносять: надомників, праців-ників за викликом, тимчасових робітників (контрактників) тощо.

У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайня-тості: продуктивна; раціональна, оптимальна, збалансо-вана, ефективна/ Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефек-тивності функціонування виробництва і росту доходів населення.

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує достойний прибуток, здоров'я, підвищен-ня освітнього і Професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Прагнення до найбільш повної і при цьому ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни - мета розвитку будь-якої економічної системи.

З поняттям зайнятості пов'язані поняття «економічно активного і «економічно неактивного» населення, «зайнятого населення» і «безробітних». Визначення цих категорій за методикою МОП були розглянуті в попередній темі. Проте необхідно зупинитися на визначеннях зайня-того і безробітного населення, які визначаються законом України «Про зайнятість населення».

Згідно з останнім статус безробітного в Україні мають громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать не мають заробітку (трудового доходу), внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні до неї приступити.

До зайнятого населення, згідно з цим законом, в Ук-раїні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:

працівники, що працюють за наймом на всіх під-приємствах незалежно від форм власності і господарю-вання;

громадяни, які самостійно забезпечують себе робо-тою (підприємці, фермери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, особи творчої праці, то-що);

обрані, назначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;

громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внут-рішніх справ;

особи, що проходять професійну підготовку з від-ривом від виробництва;

працюючі громадяни держав, які тимчасово знахо-дяться в Україні і виконують функції не пов'язані з за-безпеченням діяльності посольств і місій.

2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморе-гулюючою системою. Більш повна і ефективна зайня-тість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ре-сурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Державна політика зайнятості населення, в Україні ба-зується на таких принципах:

забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, за-побіганню безробіття, створенню нових робочих місць;

координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;

забезпечення контролю профспілок, спілок підпри-ємців, власників підприємств за виконанням заходів що-до забезпечення зайнятості населення;

міжнародного співробітництва у вирішенні про-блем зайнятості населення.

Політика зайнятості має макрорівень (загальнодер-жавний) і мікро рівень (регіональний і локальний), пер-ший з яких є визначальним.

Основи соціального захисту населення в сфері трудо-вих відносин закладені в Конституції України і в законі України «Про зайнятість населення».

Державні гарантії зайнятості населення в Україні

а) добровільність праці і вибору виду діяльності;

б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготов-ки, освіти, особистих і суспільних потреб;

г) виплати вихідної допомоги