Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на питання: зростання інфляції чи зростання безробіття?

Як свідчить світовий досвід, точного виміру безробіт-тя ніколи досягати не вдавалося через такі причини:

3) Неправдива інформація. Зустрічаються люди, які заявляють, що активно шукають роботу, а насправді працювати не хочуть. Це завищує рівень безробіття.

Помітним є те, що динаміка безробіття в розвинутих країнах носить нерівномірний характер. Кожні 7-11 років відбувається масове оновлення основного капіталу, що супроводжується вивільненням морально застарілої ро-бочої сили і формуванням попиту на робочу силу, відпо-відно до техніки нового покоління.

Заплутаніша ситуація складається стосовно вивчення довгострокового циклу. В зв'язку з переходом раз в 50-60 років до чергового довгострокового циклу рівень безробіття значно зростає, оскільки відбуваються скачкоподібні зміни в технологічній структурі виробництва і в умовах грошового обігу. Виникають нові галузі і зника-ють старі. Безробіття може охоплювати цілі регіони з переважанням застарілих виробництв.

Найбільш драматичного характеру набуває безробіття під час переходу до чергового довготривалого циклу, формування нового технологічного способу виробницт-ва, на основі технічної революції, коли докорінно зміню-ється структура відтворення, докорінно змінюється про-фесійний склад працівників.

В економіці розвинутих країн безробіття в основному має структурний характер, а серед безробітних загост-рюється конкуренція за високооплачувану роботу.

У будь-якому суспільстві безробіття завжди пов'язане з певними соціальними і економічними витратами. Еко-номічні втрати суспільства вимірюються вартістю вироблених товарів і послуг, скороченням податкових над-ходжень в державний бюджет, зростанням витрат на виплату допомоги по безробіттю, утриманням значного апарату державних органів з праці, зайнятості і соціаль-ного забезпечення.

Безробіття веде до посилення соціально-негативних процесів, росту напруги, соціальної патології в суспільст-ві. Американський учений М. Харвей Бренер на основі даних про населення США в 1970 році відзначив, що протягом тридцяти років зростання безробіття на 1% при збереженні його протягом шестирічного періоду призво-дить до зростання показників злочинності: загальної смертності — на 2%, числа самогубств — на 4,1 % кількості вбивств — на 5,7%, збільшення кількості ув'язне-них та зростання кількості хворих в результаті психічних захворювань — на 4%. В цілому ж відповідні витрати суспільства, пов'язані з ростом державних витрат на по-долання соціально-негативних наслідків безробіття, ма-ють значну величину.

Однак, останнім часом формуються все більш опти-містичні погляди на проблеми безробіття. Економічна практика свідчить про наявність можливостей для погли-нання економічно активного населення.

Якщо вдатися до історії, то помітне таке: абсолютне скорочення зайнятості під впливом зростання продук-тивності праці в сільському господарстві супроводжува-лося розширенням обробних галузей, збільшенням у них робочих місць і поглинанням відносних надлишків насе-лення, що вивільнюється з цієї галузі.

Наступний етап характеризувався абсолютним скоро-ченням зайнятості в усіх галузях матеріального вироб-ництва, швидким кількісним збільшенням робочих місць у сфері соціальних і ділових послуг.

Останній етап, який лише намітився і набуває розвит-ку, полягає у збільшенні вільного часу для всіх категорій зайнятого населення, внаслідок зростання продуктив-ності праці, економії робочого часу в усіх сферах людсь-кої діяльності.

Використана література

4. Рофе А.И.Збишко Б.Г., Ишин В.В. Ринок труда, зайнятість населення, економіка ресурсів для праці: Навч. посібник. — Москва: МИК,1997.,(Глава 2, 3, 4)